1
- Серафиме! Йди-но суди! Нас тут ніхто не побачить. - дівчина схопила хлопця за руку та потягнула його під низьку крону дерев під самісінький вуличний ліхтар.
- Ніколи не бачив цей ліхтар. - зауважив хлопець.
- Бо він заховався від зайвих очей. - пояснила дівчина.
Серафим обійняв дівчину за талію та після озвучування її імені поцілував ці солодкі жіночі губи.
- Іроїдо...
Якийсь дивний звук відірвав їх від такої приємної процедури.
Іроїда та Серафим різко обернулися до ліхтаря та уважно подивились на нього.
- Ліхтар ніби живий. - прокоментував побачене хлопець.
- Дурниці. Він навіть не світить. Настільки старий. - Іроїда підняла обличчя, спрямувавши своє підборіддя найближче до хлопця, щоб він продовжив свою розпочату справу.
- Яка різниця, старий він чи ні? Він виглядає, ніби живий. Ось і все. Пішли звідси. Мені некомфортно тут знаходитись.
- Ладно. - розчаровано промовила Іроїда.
Закохана пара вийшла із затишку листя під вуличним ліхтарем та почала шукати інше затишне містечко.