Глава 14

Ширше відкрий очі, живи так жадібно, ніби через десять секунд помреш. Намагайся побачити світ. Він прекрасніший за будь-яку мрію, створену на фабриці і оплачену грошима. Не проси гарантій, не шукай спокою – такого звіра немає на світі.

Рей Бредбері

Глава XIV

Як виявилося, щоб дістатися до тітки Агнес, яку звали Лі, треба було перетнути все місто. З такою подорожжю нам допоміг Артур. Мені випало вперше опинитися всередині чотириколісного залізного коня. За весь час перебування в Нью-Йорку раніше я завжди уникав такого виду транспорту, так і не побувавши всередині жодного залізного монстра. Моя подорож містом завжди відбувалася на двох – більш звичним способом.

Мені було страшно їхати в такому пристосуванні. Це завдало мені низки незручностей і безліч насмішок від Агнес і Артура. Ну, нічого, в майбутньому буде моя черга зганятися. Не думаю, що хоч один з них катався довго на коні.

Навіть я через стільки часу трохи забув, що таке верхова їзда, проте тіло все запам'ятовує, і не думаю, що мені буде важко знову опинитися верхи. На щастя, довгі болі в паху вже давно позаду. Принаймні я на це сподіваюся. Адже навіть зовсім невеликий біль в будь-якій частині тіла може стати причиною незбалансованої, закріпленої посадки, а в подальшому згубним впливом на тіло взагалі. Після довгої неправильної їзди з легкістю може з'явитися кульгавість. Наш мозок автоматично реагує на наші підсвідомі бажання з метою обмежити навантаження на певну частину тіла, тому можуть виникнути зовсім непотрібні звички. Навчитися сидіти в сідлі справа не з легких.

За час нашої подорожі довелося довго стояти в заторі, роздивляючись крізь прозоре скло подібних власників транспорту. Незважаючи на мій скептицизм і недовіру до такого пересування, Артур все ж доставив нас до місця призначення. По дорозі Агнес незмінно кричала майже в останній момент повертати праворуч або ліворуч. Двічі ми заблукали, що довелося повертатися назад.

Через кілька годин, нарешті, залізний кінь, важко пихкаючи, зупинився поруч біля місця призначення.

Після тривалого перебування в диво-транспорті, мені здавалося, що мою спину скрутило дугою. Довелося довго розминати набряклі частини тіла через довге перебування в одному положенні. Все ж це виявилося зручніше, ніж пересуватися на коні.

Я вкотре поглянув на залізне диво, яке називається автомобілем, при цьому масажуючи спину. Схоже, перебувати в такому автомобілі теж треба вміти. Про це сильно повідомляв біль у хребті. Вислухавши чергове підбурювання Артура, я пообіцяв собі, що більше ніколи не сяду в такий транспорт ні під яким приводом! У моєму житті мені було достатньо навчитися довго правильно триматися в сідлі. На вивчення правил їзди в новому транспорті у мене бажання так і не з'явилося.

– Це в цій будівлі? – запитав я Агнес, вказуючи на триповерховий особняк.

– Так. Ця будівля належить їй.

– І багато в ній людей? Не хочеться, щоб нам заважали, – зауважив я їй.

– Хіба тобі це проблема? Клацнеш пальцями і все, – впевнено промовила вона.

– Магія так не працює, – розвіяв я її неправильні уявлення.

– Але ж ти сам казав, що маєш хитрощі.

– Я не казав, що я людина-невидимка. Навіщо мені тоді так вриватися в компанію «ТОР», щоб мене всі бачили?

– Ти ж сам казав, що магія може багато чого!

– Багато чого, але не все. Стати невидимим – це непосильне для мене завдання, – відмахнувся я.

Артур спостерігав за мною, посміхаючись від того, що я не припиняю розминати спину.

– Схоже, пробратися зовсім непоміченими нам не вдасться. Навіть тут є камери, – повідомив мені друг.

– Їх можна вивести з ладу? – запитав я його.

– Спробувати можна. Знати б, де серверна і охорона, що відповідає за відеофіксацію. Нас вже могли помітити звідси, – незадоволено зсунув він брови.

Агнес почала нервово теребити поділ сукні.

– Не переживай, Шон щось придумає, – впевнено вимовив він.

– Легко говорити, – зсунувши брови в задумі, парирував я, – це більше по твоїй частині. Не забувай, що я перебуваю у вас в гостях, мені все ж таки звичніше в своєму часі.

Я замислився. Що б такого зробити, щоб можна було обійти це їхнє так зване спостереження. Якщо правильно пам'ятаю, то все керується електрикою. Я міг би вивести відеоспостереження кульовою блискавкою, але знати б куди цілити. Щоб зробити хитрощі, які роїлися в моїй підсвідомості, мій візит не мав бути помічений.

– Наскільки сильними можуть бути твої кульові блискавки? – запитав Артур.

– Нажаль, я ніколи не задавався таким питанням. Достатньої сили, щоб плавити метал. Але навіщо така сильна кульова блискавка, тут більше фаєрбол підійде для такої мети! Зазвичай кульова блискавка використовується просто як паралізуюче закляття, адже заряд, про який ти говориш, вимагає багато мани, – я не розумів, до чого він хилить.

– Руйнувати все нам не потрібно. Досить просто...

Агнес перебила Артура: