Глава 4

Книги в наших домашніх бібліотеках — і прочитані, і непрочитані —

це найповніше відображення нас самих, з усього, що ми маємо.

Нік Хорнбі

Глава IV

Я зайшов до місцевого пабу, в який вже протягом року час від часу заходжу. У ньому я люблю приймати їжу і часом замовляю великі порції смаженого м'яса, забираючи з собою, що руки відвалюються від ваги. Вулфайр, як я встиг переконатися, несамовитий обжера. Час від часу мене дуже дратує, що він влітає мені в копійку. Через побоювання, що чотирилапий витворить щось, доводиться іноді набивати його шлунок їжею до схочу.

Пройшовши всередину, я сів за столик навпроти напівпрозорого вітражного вікна.

– Шон, як завжди? – беззвучно візуально пританцьовуючи долонями, підійшов хлопець – офіціант.

Я погано знав цього худорлявого високого хлопця з веснянками. Він був одягнений за традиціями цього закладу в чорно-білий одяг. Обов'язковим елементом був чорний фартух. Мені було відомо лише його ім'я, яке красувалося на бейджі – Бадді.

– Сьогодні, мабуть, приготуйте подвійну порцію м'яса. Решту як завжди.

Мої слова трохи здивували Бадді. Він, протираючи біля мене сусідній стіл, запитав:

– Ти знову довго не з'явишся?

– Хто знає. Сподіваюся, що ні. А то доведеться сумувати за вашою свіжою випічкою, – я щиро посміхнувся.

– Виконаємо, цієїж миті. Сер, – він стукнув каблуками об плитку шахової підлоги.

Мені подобалося оточення і люди, які тут працювали. Я, проводячи поглядом Бадді, подивився за барну стійку на бармена на ім'я Боб, який зі своєю смішною козлячою борідкою більше схожий на дяка в літах. Боб, як завжди, натирав келихи. Він був серйозним і мовчазним. Швидше за все, адже його робота пов'язана зі спілкуванням. Часто люди приходили випити пару келихів або чарок спиртного, стаючи надмірно балакучими в подальшому нестримно виливаючи йому свої сердечні проблеми. Можливо, йому це було зовсім не потрібно, але він завжди розуміюче кивав, слухаючи вигадки тих, хто прийшов. Як я помітив, Боб ніколи не ліз зі своїми порадами, якщо тільки йому не задати питання прямо. На моїй пам'яті він ніколи не лукавив і відповідав саме те, що думає. Рідко, але знаходилися ті, кому не подобалася відповідь. Тоді на допомогу приходив охоронець закладу і без зайвих слів виводив відвідувачів. На жаль, з ним я зовсім не знайомий, але, на щастя, мені це й не потрібно. Найчастіше вигнані охоронцем силою або проханнями, після такого інциденту все одно повертаються сюди знову.

Це місце вабило своєю атмосферою. Багато хто потім, протверезівши, не звинувачували Боба за щирість. Його поведінка в оточуючих лише викликала повагу. Я сам трохи захоплююся ним. Якби я не боявся вплинути на світ своїми діями, то обов'язково познайомився б з працівниками цього пабу ближче. Можливо, навіть завів би чудових друзів. Мені нічого не залишалося, як спостерігати з боку з жалем.

Я кивнув бармену в знак привітання. Він відповів у своїй манері, з серйозним виглядом кивнувши у відповідь, не змінивши жодної риси обличчя. Мені якось навіть шкода, що багатьом людям в дану епоху залишилося жити не більше двадцяти років. Якби я тільки міг допомогти. Але на даний момент варто зосередити увагу лише на своїй проблемі. Можливо, в майбутньому я все ж зможу вплинути і на цей світ, не зачепивши свій, і врятувати багато життів.

У роздумах я став чекати. З чого б почати свої пошуки? Знаючи лише назву організації – «ТОР», далеко не просунутися в своєму питанні. Агнес, йдучи, навіть не потрудилася залишити якийсь спосіб зв'зку з нею. У мене ж після нашої розмови виникло безліч питань, що вимагали відповідей. Тепер доводиться самому вникати в сферу з котрою зовсім не знайомий.

Після її від'їзду я перші п'ять днів провів у своїй улюбленій бібліотеці, читаючи газетні статті та книги, що стосувалися нашої розмови. Я буквально занурився в життя її покійного батька Мейсена Голдена-Блека. Батько Агнес за життя написав багато наукових праць і теорій передачі енергії крізь простір. Я навіть зміг зробити безліч висновків для себе в магічному плані, а також зрозуміти, як приблизно можна буде стабільно підтримувати зв'язок з минулим собою, та й взагалі як це зробити. Великою виявилася людина. Принаймні, особисто я оцінив його праці з щирою повагою. Лише останні два роки про її батька майже нічого не писалося аж до появи статті про його випадкову смерть. Остання стаття про нього була про велечезний скандал через спроби провести незареєстровані досліди, які він намагався зробити без узгодження з керівництвом. Мабуть, після цього його частково відсторонили від власної роботи. У статті, на жаль, не було жодної згадки про те, над чим же він намагався так плідно працювати, крім передачі струму, намагаючись приховати все від керівництва. Хто бажав йому смерті і чому зачіпок не знайшлося.

Хотілося б знайти вбивцю, якщо, звичайно, він існує і це не збіг обставин або самогубство, при цьому скориставшись магією. Однак, на жаль, спілкування з мерцями мені не доступне. Це за межею моїх можливостей і розуміння. Про таку магію я лише чув, сам же ніколи не практикував. Краще з потойбічними силами не стикатися, парки тому доказ! Дуже звичаї таких істот непередбачувані, а магія неймовірно сильна. Так що такому способу я навіть і вчитися не стану.

Для інших способів потрібні хоч якісь предмети, що вкажуть на вбивцю, що ними користувався. Мене ж місцеві вартові порядку в архів доказів не пропустять. Залишається лише уподібнитися детективу і використовувати не що інше, як дедукцію.