Глава 6

Ми народжуємося з вихрами, пожежами та кометами всередині нас. Ми народжуємося, щоб співати, як птахи, читати візерунки хмар і бачити долю у піщинці, а потім, засушуючи свої душі, ми втрачаємо цю магію. Ми відсторонюємось від неї, сваримо, виганяємо її, і стаємо правильними, раціональними і відповідальними. Кажуть, поводься пристойно. Знаєте, чому так кажуть? Ті, хто так кажуть, бояться нашої розкутості, бо відмовившись від магії, вони відчувають сором і смуток через те, що самі втратили її. Після того, як ви підете від неї, ви не зможете її повернути. Можливі лише миті, усвідомити та згадати.

Пагорб Одного Дерева (One Tree Hill)

Глава 6

Море хвилювалося. Може, це передвістка шторму або погода недобре жартує з нами, або це просто зорова омана. Команда корабля насторожилася. Нещодавно з щогли сповістили, що вони наздоганяють «Гепард». На борту всі вважали, що наздогнати той корабель неможливо, адже між ними була доба шляху. За розрахунками капітана, вони наздоженуть корабель лише біля Люкскора, ніхто не сподівався, що це станеться так швидко. Адже до порту ще один день шляху.

Жоден на кораблі не знав, що Пацюк зв’язався з Верховним та настирливо попросив його про допомогу. Немає нічого неможливого для чаклуна. Він не має влади лише над світом духів. Там все набагато складніше. Духи самі вирішують допомагати чи ні. Все в чому ти маєш владу – це вимагати від духу виконання договору, який був колись укладений. Траплялися випадки, коли духи заважали, бо їм не подобалися прохання, тож замість допомоги, вони насилали всілякі перепони. Так, перш ніж заручитися допомогою духу, чаклун мав ретельно подумати над проханням та до якого духу звернутися.

Верховний попросту закликав попутний вітер і створив точку розлому. Команда і не зрозуміла, що вони пройшли крізь портал, де час переломився, моментально потрапивши з однієї точки в іншу. Даремно чаклуни відкинули таку теорію переміщення. Верховний довів її до ідеалу, адже скільки власної енергії потрібно, щоб створити портал. Уявіть, що можна скласти хустку надвоє і два віддалені кути стануть паралельними. Легше витратити манну на переміщення, проламавши часову перешкоду, і пройти її за секунду, ніж опинитися на тому боці лише пройшовши всю відстань по-справжньому. Спосіб Верховного був безцінним подарунком для чаклунів. Тільки вона вже може не знадобитися, якщо він знищить всіх, то ділитися знаннями буде ні з ким. Неймовірно, усі магічні книги знищуються в усьому світі, сучасні знання скоро будуть втрачені. Скільки століть розвитку буде втрачено. І причиною цьому є одна людина, яка вирішила перевернути все з ніг на голову, людина, яка прагне до влади над усім світом, до якої прагнуть усі жадібні та ненаситні люди. Хоч на сторіччя, хоч на мить! Над всім і вся. Влада затуманює розум.

Він прагне знищити всіх чаклунів лише тому, що вони єдині, хто можуть йому протистояти. Мало хто знає про пророцтво.

Пророцтво Меча бажань вкрите завісою таємниці. Від нього залишилися лише уривки або спотворені часом перекази. Але очі Верховного все ж побачили його одкровення.

«У світі з’явиться тиран, здолати якого зможуть лише чаклуни…» – промовистий уривок, щоб почати боятися кожного, в кому прокинувся чаклун. Ініціалізація чаклуна – передвістя можливої смерті Верховного. Хто сказав, що доля непохитна. Саме через це, Верховний вжив своїх заходів. Він активно почав знищувати всіх чаклунів, відтягуючи свою смерть. Одного він не знав, що пророцтво складається з кількох частин. Пращури передбачили, що пророцтво може потрапити не в ті руки, тому розділили його на кілька частин поміж своїх вірних учнів-чаклунів. Якби вони тільки знали, скільки їх побратимів помре через колись розділене пророцтво.

Мабуть, якщо б вони цього не зробили, то померли б лише вони і сім’ї пов’язані з пророцтвом. Стільки чаклунів би не постраждало. Хоча хто може це знати? Живий чаклун – загроза для влади одного. Можливо, тоді б з’явилось інше пророцтво, яке б загрозливо зависло над Верховним.

В той же час матроси корабля бігали, натягували канати і готувались до бою. Вони готували гармати для великих дистанцій з розривними снарядами, що мали великий радіус ураження. Бомби являли собою порожні чавунні оболонки, заповнені чорним порохом. Вони мали дистанційний підривник у вигляді мідного запалу, з особливою вогнепровідною вставкою. Бомби зберігають порожніми, тому споряджають безпосередньо перед боєм. Такі бомби з легкістю пробивали борт корабля. Фактично вони вибухали всередині корабля, знищуючи дерев’яну обшивку.

– Припинити готувати вибухові бомби! – закричав капітан. – Ви що хочете їх потопити?

Матроси озирнулись і зупинились. Чому капітан так відреагував, адже на тому кораблі вороги. Навіщо залишали їх живими. Справа в тому, що такі бомби мали настільки великий радіус, що могли потопити корабель з п’яти точних влучань.

– Стріляти снарядами з ланцюгом, збити їм вітрила!

Пацюк мовчки дивився, що роблять матроси та, як завжди, посміхався. Моторошна людина, йому ніби все байдуже. Він не втручався у накази капітана «Стрімкого». Його люди не моряки і не пірати, вони не мають досвіду боїв у морі. Коли вони опиняться на палубі, тоді і покажуть себе, як воїнів. Якщо добре подумати, то ніякої великої битви і не буде. Більшість людей на кораблі – звичайні крамарі або сім’ї. Моряки піратам змогли б дати бій, але не добре укріпленому кораблю. Сіра вежа візьме їх на абордаж. Від самого початку вони у виграшному становищі.