4

• - Я ?
• - Так , ти - продовжив старий - але чомусь твоя пам'ять теж запечатана. Схоже , що ти теж маєш якісь магічні здібності. Але Вітряний не міг так помилитися. Тому  радосвіт буде вирішувати , що з тобою робити. Вітряний теж не бажає щось пояснювати.
• - Ви Артур Мілендін , то ви родич Ендрю та Тедіаса.
• - Так , доволі далекий і водночас близький.
• - Далекий ? Я думала ви їх дідусь , ну максимум прапра ділусь.
• - Помиляєшся дитя моє. Я жив вісім тисяч років тому. Я і не уявляю скільки разів тобі потрібно буде сказати "пра"- по-доброму засміявся Артур - я вже давно кістки.
• - Кістки ? Але ж ось ви, тут !
• - Просторові діри і петлі прекрасна річ , їх можна створити штучно , залишивши якісь момент свого життя в петлі. Звучить страшно , чи не так?
• - Якщо чесно то я не дуже розумію.
• - Скоро зрозумієш. Мої нащадки будуть тебе оберігати і навчати. Якщо звісно ти така ж як вони. Але так чи інакше , ти точно нічого не пам'ятаєш?
• - Я не пам'ятала навіть як виглядала.
• - Хтось добряче потрудився над твоєю пам'яттю. Я думаю тобі варто обрати собі тимчасове ім'я.
• - Або ми можемо обрати - запропонував Енді.
• - Добре - я не пручалася , не дуже  приємно залишатися без імені.
• - Тепер ми часто будемо спілкуватися. Ти побачиш мене молодим. Я це тобі обіцяю , я навчатиму тебе. Але ти всерівно навчатимешся в Академії. Але тобі будуть потрібні більш глибокі знання. Також ти познайомишся з ще древнішими магами ніж я. Дечого тебе навчатимуть і ці оболтуси! - дідуган подивився на своїх далеких нащадків.
• - Відколи ми стали оболтусами ?- обурились одночасно брати.
• - Бо тільки оболтуси додумаються відкрити запечатані спогади за допомогою шокової ситуації. Додумалися , кинути дівчину з неба! Чого ви очікували ?! Думали що я не дізнаюся?! До того ж у вас нічого не вийшло.
• Хлопці винувато перезирнулись.

 Ми вийшли з кімнати. У невеличкому коридорі було вікно , як виявилось досі був день. 

• - Я не хочу здатися дурною , але я мало що розумію - звернулась я до Ендрю , бо від Тедіаса відповіді можна було не чекати.
• - Що саме ти не зрозуміла , можливо я зможу тобі пояснити- як завжди доброзичливо відповів хлопець.
• - Таааак ... 1. Що це за будинок такий ? 2. Що ще за академія? 3.  Коли мені повернуть мої спогади ? 4. Як я маю зрозуміти які в мене сили ?  І ще кілька тисяч питань.
• - Це не так і багато.  Що за будинок питаєш , цей будинок належить нашій родині. В нас доволі багато різних будинків розкиданих по всій країні , це така собі штаб квартира нашої родини. З цього будинку можна перейти в будь який інший наш будинок , і ти зовсім цього не помітиш.  Академія... Після того як радосвіт зрозуміє які в тебе сили та вміння тебе відправлять на той чи інший курс академії. Але паралельно тебе навчатиме Артур. І якщо ти виявишся така як ми, то я також стану твоїм вчителем.
• - Ого. А як радосвіт визначить які в мене сили ?
• - Проводиться випробування.  І тоді твої сили відкриваються , ну якщо вони не відкриються до того часу.
• - Ясно. То що мені робити зараз ?
• - Ми з Тедом ідемо чогось попоїсти , якщо хочеш ходімо з нами.
• - Добре бо мені до кімнати так нічого і не принесли.
• Брати зупинились і перезирнулись.
• До мене обернувся Тедіас.
• - Не всі ставляться до людей ... Добре.  Деяким вони дуже не довподоби. Ця ненависть ... Вона передається в крові. Тому не чекай , що якщо всі дізнаються ,що ти людина ... Або не зовсім людина ,то всі ставитимуться до тебе добре.
• - Я зрозуміла. О , а  як використовується замок вітрів?
• - Саме там і розташовується академія- відповів Енді.
• - Але ж , там не було ні душі.
• - Поки є наглядач , замок залишається в порядку. І там розташовується академія. Коли ж немає наглядача, академія переноситься у інше місце , менш підходяще , але що є те є.
• - А скільки часу немає наглядача?
• - Буває по різному. Наглядач обирається після смерті попереднього. І скільки часу немає наглядача від нас не залежить. Найдовше обиралася ти.
• - В сенсі ?
• - Майже 7 років. Такого ще не було. Раніше новий наглядач обирався протягом наступного року. І доречі ти перша жінка наглядач.
• - Ого. Це дуже дивно.
• - Ага , ми теж так думаєм- засміявся співрозмовник.
• Ми стояли вже перед дверима. Хлопці застібали теплі чорні пальта. Дворецький приніс мені схоже , але жіноче. Я чемно подякувала.
• Брати стали на порозі і почали вигадувати куди ж все таки ми підемо. Все ледь не переросло в суперечку , але вони швидко заспокоїлись  завдяки голодному бурчанні мого шлунку.
• Неподалік виявилась невеличке кафе. Звичайнісіньке. Я впевнена , що бувала в такому тисячу і один раз.
• Тут було дуже затишно та тихо. На кожному столику стояли маленькі вазочки з квітами яких я досі не бачила, свічка та дзвоник.  Офіціанти були привітними та усміхалися. Поки я роздивлялася старі фото , що висіли на стіні, біля виходу з приміщення ні з того ні з сього з'явився годинник. Великий срібний циферблат був закріплений на срібній вигнутій , багато прикрашеній ніжці.  Він був зовсім новим. Але показував неправильний час. Ніхто навіть уваги не звернув на раптову появу годинника. Через кілька митей годинник залишивши розсип іскор розчинився в повітрі. Оскільки ніхто не звертав уваги на це , то я вирішила , що так і має бути. Коли обернулась до хлопців їх не було. Взагалі нікого не було. Я чула що вони розмовляють , чула як за сусіднім столиком говорять люди. Я знала , що і де відбуваються. Що саме в цю мить зайде людина в двері. Я чула як вона заходить і вітається. Але ж нікого не було. Я точно була сама. Хіба що ,вони раптом стали невидимками. Я повільно піднялась з за свого столика. Мою руку схопив Тедіас.
• Я знову їх бачила. Тед і Енді сиділи там де і мали. За сусіднім столиком сиділи інші відвідувачі. А в двері дійсно щойно зайшов і ще один клієнт.
• - Куди зібралась ? - перепитав він мене.
• - Да так ... Просто здалося - тихо відповіла я.
• - І що саме ? - поцікавився Енді,- може щось згадала ?
• - Ні нічого - відповіла я сідаючи на місце.
• - Обирай чого тобі хочеться- запропонував Енді.
• Відкривши меню , я зрозуміла що не знаю жодної страви з безлічі запропонованих.
• - Давайте краще ви оберете за мене - запропонувала братам повертаючи їм меню, - до речі ... Ви вже придумали мені ім'я?
• - Може бути - відповів Тед , - але тільки одне.
• - Ого , я ще навіть не думав - здивувався Ендрю , - і яке ж ?
• - Вайлет. А скорочено може бути як Лея , Вая або  Айлет.
• Немала нічого проти такого імені але для мене воно було занадто дивне.
• -  А від мене Ліліт - запропонував Енді- але обирай сама , яке тобі більше до вподоби.
• - Знаєте ... Обидва імені гарні , я не можу вибрати.
• - Тоді обиреш  наосліп - сказав Тедіас
• Хлопці взяли дві однакові серветки і написала кожен свій варіант. Далі змусили міцно заплющити очі і поклали їх передімною. Я не могла довго думати. Обрала ту що лежала з права. 
• Чомусь почали тремтіти руки.  Подивилась обом братам в очі.  Одним рухом перевернула серветку. 
•   Так я стала Вайлет. 
• Енді усміхнувшись протягнув мені руку. 
• - Приємно познайомитись , Вайлет. 
• Тед не виказував жодних емоцій , розглядаючи вид за вікном. 
• Нарешті нам принесли замовлення. 
• В мене була дивна страва під назвою яку я навіть вимовити не могла. Але страва була схожа на наше рагу з картоплею та м'ясом. 
• - Це ваша ... Народна страва? - запитала в Енді. 
• - Ні , наші страви не сильно відрізняються від ваших. Але так це народна страва , ось тільки не наша. 
• Подальших пояснень я вже не потребувала. Я повернулася до страви , і до думок про дивний годинник. Трохи подумавши вирішила поки що нічого не розповідати братам. 
• - А  що мені робити далі ? - запитала в себе і в братів одночасно. 
• - Завтра пройде твоє випробування. Це допоможе зрозуміти які в тебе сили , і можливо допоможе відкрити запечатані спогади- відповів Тед , для мене  це було дуже дивно він то говорить, то ні , то злиться , то знущається. 
• - Які взагалі є сили ? 
• - Ну ... Є так звані бойовики які захищають мир. До них можуть входити будь які перевертні які перейшли рубіж певних вмінь , до них також відносимся ми , і такі як ми , нас вважають найкращими вояками,  взагалі ми є перевертнями але інколи нас називають загоном " падші". 
• - Є друїди , і схожі на них - за Ендрю продовжив Тедіас,- Вони ніби чують і розуміють все живе. І є маги. Різновидів магів є дуже багато , і ще є алхіміки. 
• - Розкажи будь ласка про магів. 
• - Є просто маги , які мають силу , є заклиначі , є пророки , є ті хто створює закляття або мислителі. До того ж є багато різних напівкровок , зі змішаними можливостями. Цікавим є те , що в людей з змішаними можливостями , вони можуть або прокинутись повністю , або зовсім не прокинутись , ну або частково.  
• - Також є різні єльфи і нащадки драконів. Вони відрізняються своїм виглядом , і великою фізичною силою та витримкою- пребив брата Енді. 
• - Дякую , тепер мені більш зрозуміло , як тут все влаштовано. То в академії навчаються саме за таким розподілом? 
• - Майже. Це ти дізнаєшся в академії.