Пророцтво.

"Темної ночі, коли небо вкриється густою пеленою, що й зірок не видно. Там, де морська блакить торкається золотого піску... Між високими скалами, сховане войовниче плем'я, де жінки всім керують. І народиться там дитя, із відміткою священного оленя, а супроводитиме його - великий сокіл Варагна. А станеться це, - у першу ніч холоду. Відтоді, тобі не буде покою! На землях сіятиметься хаос, страх, хвороби. І прийде крах, царству твоєму! І похитнеться тверда влада царських скіфів! І падеш від руки тієї. Чим більше противитимешся, тим швидше - настигне доля!"

Старкуватим, спорохнявілим голосом проповідала сива жриця. Її очі не бачили, але зв'язок із вищими силами, допомагав знати більше, ніж будь-хто на цім світі. Отож, вона відала кому заглядала у майбутнє...Що за помилку, заплатить життям. Проте, жінка не боялася, а ще, не звикла брехати. Всі видіння, що довелося побачити не приховувала - ніколи! Не прикрашала небилицями, різала так, як є!

- Хочеш сказати, що мене вб'є юнак, котрий ще не народився?! - високий чоловік скептично примружив очі. - Ха-ха! Бути такого не може.

- Не юнак, - продовжила провидиця, - а дівчина. Ти падеш від руки молодої дівчини!

Обличчя володаря перекосилося від злості! Його, славетного царя Скілура, відправить у могилу якесь дівчисько!? Такого лицемірства та брехні, з боку старої, той не міг стерпіти! Витягнув меча й приклав гостре лезо до її горла.

- Кажи правду! Ти брехуха! Підла шахрайка! Це понапридумувала всякого, аби заплатив більше?!

- Я все сказала, - холодно мовила. - Зараз не віриш. Але прийде день, коли народиться у тебе син, - зробила паузу. - Мертвий. Ще в утробі матері загине, - говорила страшні речі жриця. - Отоді, згадаєш мене й мої слова.

- Не хочу слухати цей оман!

- Твоя доля вже написана, її не змінити...

Очі царя горіли люттю. Один змах зброї, та худе тіло провидиці падає на землю. Кров розфарбовує все у свій колір. Скілур протирає від бруду лезо, та запихає назад у піхви. "Дурнуватий день", - думав він. Розвернувся та покинув шалаш брехунки! У нього є справи важливіші. Наприклад, потрібно вгамувати сатархів. Ті вже остогидли, своїм безчинством і піратськими набігами! Чоловік осідлав коня та рушив у путь зі своїм військом...

 

Примітки:

Сатархи (лат. Satharcheos, грец. Σαταρχαίους) — одне з іранських кочових племен, яке разом з роксоланами та декількома меншими племенами входило до першої хвилі азійських кочовиків до Північного Причорномор'я, рух яких був спричинений глобальними етнічними змінами у Середньої Азії протягом II ст. до н. е