Глава 6 – День вражень. Пам'ятник у тумані.

Прокинувся я близько десяти, і довго не міг прийти до тями. Незвичайний сон, що прийшов до мене цієї ночі, з'явився перед очима з усіма подробицями. "Цієї ночі я бачив те, що поки що не здатний зрозуміти, - промовив я собі, - я повернуся до цього та обдумаю пізніше, коли буду готовий". Заспокоївшись, я знову глянув на годинник і почав одягатися.

Спустившись у вітальню, я знайшов усіх гостей особняка вже на ногах та в досить бадьорому настрої. На відміну від них, я протягом півгодини ще перебував у сонному та пригніченому стані. Дізнавшись від Марка що, можна було помитися в лазні, коли вона звільниться, я подався до туалету. Справивши свої потреби, з напівзаплющеними очима, сонною ходою, гойдаючись, я вирушив у лазневу кімнату. На щастя або на жаль, я пропустив повз вуха слова Марка – “коли вона звільниться”, а просто пройшов передбанник, відчинив дерев'яні двері, і, протираючи очі, голосно позіхнув.

- Хто тут?! – почув я зляканий знайомий голос.

Швидко протерши очі, я побачив оголену Валерію, що стояла до мене спиною. Дівчина була вся в піні і тримала в руці намилену мочалку. Місцем для купання в лазні служили величезні дерев'яні діжки, до яких підвели крани з гарячою й холодною водою. Мокре волосся Валерії спадало плечами, її чарівна постать, вкрита піною та крапельками вологи виглядала чудово, і плечі, і спина, і талія, і дупка. Діжка для купання була глибокою, повністю ховала ноги дівчини. Отже, якби я зайшов, скажімо, хвилиною пізніше, дівчина могла вже сидіти, і я побачив би тільки її голову. Однак я опинився саме тут саме цієї хвилини. Вал прикрила груди рукою, і в півоберта прокричала мені:

- Маленький збоченець, ти довго будиш дивитися на мене?

- Я? Я… вибач… – залепетав сконфужено я, густо червоніючи, та тим не менш уважно дивлячись на обриси її грудей, які все-таки були помітні, як би вона їх не ховала.

- Геть звідси! - Вийшла з себе чарівна Друбецька, і шпурнула в мене мочалку. - І не смій мені більше траплятися на очі!

Я здійснив швидку втечу. Це була катастрофа, цілковита катастрофа! Як я міг бути таким необережним! Вона тепер ніколи не будить зі мною говорити!.. Але... яка ж вона чарівна!

Я вперше наживо бачив оголену жінку. І нехай Валерія була все-таки не повністю оголена, але її чарівне сексуальне тіло, вкрите крапельками води, справило на мене невимовне враження і породило в моїй душі нове почуття. Цим новим почуттям стало почуття бажання, бажання чоловіка оволодіти жінкою. Зі мною це було вперше.

Не думайте, що у свої майже сімнадцять я був таким невинним. Зрідка я все ж таки дивився в інтернеті порнофільми, проте двоє або кілька людей, що штирхалися подібно до тварин перед камерою, викликали в мені лише огиду, і я задовольнявся лише легкою еротикою. Так що до фізичної близькості я не мав жодного бажання. Але потім у мені все перевернулося, перевернулося в ту мить, коли я побачив оголену Валерію.

- Що з вами юнак, ви ніби побачили податкового інспектора? - посміюючись, спитав пан Крумський, зустрівши мене в коридорі.

Я щось промимрив у відповідь й забіг у свою кімнату. Відсидівшись хвилин п'ятнадцять там, я почув, як двері в сусідню кімнату відчинилися і грюкнули, мабуть Вал зайшла до себе. Я вийшов, тінню спустився вниз і пробрався до лазні. Зсередини велика лазня була оббита деревом, четверту її частину займала біла пічка, якою раніше топили лазню, решта простору належала трьом дерев'яним діжкам. Я набрав води і почав митися, вибрав я ту діжку, в якій до мене милася Валерія. Згадавши про прекрасне оголене тіло блакитноокою Друбецькою, я відчув, як кров прилила до моєї голови та пеніса. Схопивши міцніше свій збуджений орган, я кінчив, думаючи про Валерію. Потім я швидко вимився, витерся і подався до столу.

Розігрівши залишки вечері, компанія туристів розпочала трапезу. Данило і Кирило грали в наздоганяння, невгамовно бігали один за одним по вітальні, поки не перевернули та розбили порцелянову вазу, а їхня мати, суворо вимовивши за це, посадила їх за стіл. (Я б за це добре надавав стусанів маленьким негідникам.)

Марк та Анна були бадьорі та веселі. Поглянувши на них, становилося зрозуміло, що у їх сім'ї панує повне порозуміння, і ніщо, ні зміна оточення, ні зміна умов ночівлі, ні повна трансформація зони комфорту, не могли змінити цього. Ці зовні зовсім несхожі один на одного люди, становили гармонію подружніх стосунків, як я тоді їх розумів собі. Їхні погляди, їхній догляд один за одним, все це було ніжно, делікатно, інтимно, і говорило про досить довгу душевну прихильність один до одного. Їхнє товариство приємно діяло на мене.

Борис та Рита виглядали пом'ятими. Рудий здоровань явно не виспався, і його сонна збентежена мармиза веселила надміру жвавого сьогодні Павла. Рита частенько протирала окуляри, недружелюбно і з докором поглядаючи то на чоловіка, то на Крумського, і мало їла. Пан Крумський, виблискуючи лисиною і золотими коронками, перебував сьогодні в чудовому настрої. Відпускав жарти, зрозумілі тільки йому, багато їв, сміявся, майже не скаржився на нічліг, і наприкінці сніданку оголосив, що йому наснився гарний сон, у якому його дядечко помер, залишивши йому велику спадщину, і що це сновидіння неодмінно має здійснитися.

– Вітаю. - Скорчила кислу міну Рита.

- Ви навіть не уявляєте, як мені це приємно чути. Адже судячи з виразу обличчя вашого чоловіка, у нього уві сні померла скнара тітка, й залишила йому у спадок тільки зламаний слуховий апарат. - І Павло, задоволений своєю гостротою, залився неприємним сміхом.