Глава 1 "Знайомство" (Оповідання Емільєна)

Десь у всесвіті існує прекрасна уявна країна, тут усі люди мирні, вони не знають що таке війни, битви, королем цієї країни є молодий принц Емільєн, не дивлячись на свій вік він розумний і хоробрий, але декому здається, що він не готовий правити. Багато хто його любить, поважає, деякі молоді дівчата мріють стати його дружиною, та молодий принц ще не готовий вибрати собі супутницю життя. Емільєн поки що не носить титул Короля, бо не пройшов обряд отримання корони, для цього йому потрібно знайти собі супутницю життя, а також щоб народ був упевнений у його здатності правити. Свого роду він був на випробувальному терміні. Довгі роки, за правління молодого принца та інших минулих королів ніхто тут не знав лиха, зла, на диво тутешній народ не терпить приниження, кровопролиття, але рано чи пізно мирне життя кінчається. Усі біди почалися того дня, коли в країну не влізла дивна, незнайомка, хто вона і звідки ніхто не знав, а наївний принц не відчув від неї лиха

-Бажаю довгого і мудрого життя принц Емільєн! - З повагою вимовила незнайомка, ніхто не здогадувався які її думки ховалися в голові.

-Привіт, чужинку, дякую за добрі слова, якими долями до мене прибула? - із взаємністю відповів принц

-Ти мене не знаєш, і я тебе бачу перший раз, але я чула про твою відвагу, мудрість, силу. Я не вірила цим чуткам, адже говорити можуть все що завгодно, а правда може виявитися зовсім іншою, але я бачу, що ці чутки були не порожніми. Ти дійсно такий, як тебе описують ці чутки! Тому я прийшла до тебе з важливою порадою. Я знаю, що твоя країна дуже сильна, і багата, це не добрий знак. Тобі потрібно бути надалі обережним, я можу тобі допомогти, якщо ти згоден -вимовила, опустивши очі

Ці лісові та брехливі слова пройшлися до душі принца, він навіть не відчув нічого поганого в цих словах - Мені приємні твої слова, я радий, що про мене знають за межами моєї країни. Я розумію, що інші країни можуть напасти на нас, щоб завоювати наше золото, інші цінності, але будь впевнена ми зуміємо захиститися від ворогів! Тим більше, ми мирна країна, навіщо на нас нападати? За всі роки існування ніхто не посмів на нас напасти!

-З цим я не посперечаюсь, ви дійсно на диво дуже мирні, але всьому світу приходити кінець, я знаю про що говорю, ти напевно чув що два місяці тому загинула прекрасна країна, недалеко від вас. Мешканці її нікого не чіпали, а на неї взяли та просто напали, убили всіх, спалили. Ти впевнений, що ця доля не наздожене вас?

Емільєн задумався, а справді, приблизно два місяці тому пройшла новина про загибель не менш мирної країни, на них напали невідомі нікому люди, істоти, які не пошкодували нікого всіх убили. Принц не хотів такої ж долі своєму народу - Ти маєш рацію, хто це зробив ніхто не знає, випадковими жертвами цього разу можемо виявитися ми. Що ти пропонуєш? Ти знаєш, як захиститься від цього нападу? - схвильовано запитав Емільєн

- Я можу вам допомогти, думаю ти чув про магічний щит, він доступний не кожному, тільки великий маг, володар великої сили в силі поставить такий щит, я ж є одним з тих магів. , зараз нас дуже мало, сам розумієш вчити нікого, нікому передати свої вміння. Я можу поставити цей жити, натомість я прошу про маленьке прохання - зробила паузу, щоб побачити реакцію принца

Подумавши над її словами, Емільєн - Так, я чув про магічний щит, на жаль, у нас є все, крім сильних магів, які могли б нам поставити його. Я вдячний вищим силам за те, що вони послали мені тебе! Я готовий виконати будь-яке твоє прохання, що завгодно?

На цьому незнайомка широко посміхнулася, зрозумівши, що принц готовий на все заради цього захисту, продовжила - Я не сумнівалася, що ти погодишся мені допомогу. Я маг із однієї маленької країни, про яку ніхто не чув. Адже крім великих відомих уявних країн є такі про які ніхто нічого не чув, моя країна одна з таких. Які б у мене сили не були, ми все одно наражаємося на напад, наша молода правителька дурна і недосвідчена в правлінні вона не здатна захистити нас, приймачів у неї немає, а призначити наступника зі своїх наближених вона не бажає, каже що житиме вічно і не збирається нікому віддавати свій престол. Тому я змушена звернутися за допомогою до інших великих країн, рятуйте нас, захистіть. Випадково я дізналася про новий напад, якщо він станеться, нам кінець! Вважайте це угодою, я допоможу вам, ви допоможете нам! - Її слова, благання про порятунок були настільки щирі, що не повірить у це неможливо

Знову хвилина роздумів, здається, принц зрозумів чого хоче ця жінка -Якщо я правильно тебе зрозумів, ти просиш мене запобігти цьому нападу? Напасти на тих, хто хоче на вас напасти? Хіба це буде чесно? Ми нічого не зробили вашим ворогам, якщо ми нападемо, це може похитнути наш мирний статус - трохи засумнівався хлопець

Незнайомка в думках вилаяла принца, але на її обличчі це не здалося - Я бачу, що молодий принц сумнівається в моїх силах? Напевно ти думаєш, чому такий сильний маг, як я не здатна захистити свою країну? Я тобі поясню. Я вже сказала що наша правителька дурна і вона не довіряє моїм здібностям, вона видала закон у якому зазначено, що якщо хтось хоч раз використовує магію, понесе покарання, його можуть вигнати, або гірше стратити. Я хоч і літня, але ще не готова померти. Що буде з країною, якщо мене не стане? - На її очах з'явилися сльози

Побачивши сльози на очах жінки, Емільєн подумки лаяв себе за те, що засумнівався в її добрих намірах - Вибач що посмів тебе чимось дорікнути. Можливо, вам дійсно потрібна допомога, тому я допоможу вам. Коли зможеш поставити нам цей щит? - промовив принц

-Я поставлю магічний щит, після того як ви нам допоможете, адже я не впевнена в тому, що ти стримаєш своє слово - з хитрістю відповіла жінка

-Невже ти сумніваєшся у моїх словах? Я тримаю це слово, всі знають що я ніколи не дурив! -Ображено промовив Емільєн -Добре я підготую своє військо, і ми нападемо на ту країну, а потім ти поставиш на нас щит!

Жінка посміхнулася, вона досягла бажаного, тепер їй більше нічого не вимагалося від нього. - Що ж, я дякую за твій прийом, за допомогу, впевнена ми знадобимося один одному ще не раз. А тепер дозволь мені покинути твою чудову країну, я залишилася б ще, але справи, справи не люблять чекати