Втрата пам’яті… чи любові?

Глава 2:

Йдучи зі своєю новою подругою в університет ми зайшли в кав’ярню за кавою та і погрітися, оскільки різке похолодання. Але добре, шо я завчасно перевірила прогноз погоди та одягнула тілесні класичні штани, білий гольф, пальто та кросівки. А от Аня вділа сукню на довгий рукав і добряче замерзла.

 

Ми сміялися та розказували веселі історії з дитинства як тут до неї підходить хлопець та обіймає її.

-Як я скучав- говорити він їй під час обійм-Привіт-відірвавшись промовив до мене високий блондин який дуже гармонічно виглядав з Анею.

-Привіт, ну я напевно побіжу на пару. Зустрінемося - сказала я до подруги і посміхнувшись пішла.
 

Якось не красиво буде якщо я там буду стояти та чекати на неї. На парі я уважно слухала лекцію та все записувала в зошит.


-Єва, мене Антон запросив сьогодні ввечері в гості. Це не є вечірка, буде десь лише десятеро людей. Так що я йому сказала, шо ти теж будеш- з переможеною посмішкою сказала вона.

-Але ж- хотіла заперечити я, але подруга перебила.

-Ніяких але, о 18:00 зустрічаємося біля мене.

-Угу - бовкнула я та звернула очима.


По закінченню пар я поспішала додому, щоб встигнути зробити все домашнє та і привести себе в порядок.

 

Зробивши всі свої справи по університету я глянула на годинник вже 17:25. Відкривши шафу я довго не знала, що одягнути тому зателефонувала, до Ані.

-І що на ваші не ''вечірки'' одягають?- спитала її я.

-Коктельні сукні, джинси з топом. Та що завгодно, чого душа бажає - відповіла вона.-А знаєш, приходи до мене, шось підберемо тобі.

-Окей, через п’ять хвилин буду- і завершила виклик.

 

Зайшовши в квартиру я побачила красивий білий коридор який вів до Аніної кімнати.

-Так затишно в тебе - сказала щиро я.

-Спасибі, довго я її доводила до ідеальності, але зараз не про це. Давай будемо шось приміряти.

 

Викидавши одну за одною річ я нарешті почула від Ані те саме: - Ось, що нам потрібно. Це була сукня чорного кольору з сітчастими ставками на талії та на спині.

-Ооо ні, сукня дуже красива, але занадто відкрита.

-Примірь і побачиш, що ні.

 

Я вирішила дослухатися до подруги, ну просто приміряю і все. Сукня красиво облягла моє тендітне тіло, підкреслюючи форми. Дійсно виглядала неймовірно, але я в ній точно не піду.

-Ти шикарна - з захватом говорить мені подруга.

-Сукня дійсно дуже красива, але давай пошукаємо щось інше.

-Ееее ні, уже за п'ятнадцять шоста, а ти ще без макіяжу.

-Ну ніі-благально глянула я на подругу.

-Просто маленькі стрілки, вії і губи. Все, більше нічого робити не буду.

-Це перший і останній раз, що ми йдемо кудись ! - грізно сказала я на що подруга лише усміхнулася.


Глянувши на себе в дзеркало я була приголомшена, все так красиво і зі смаком підібрано, і не менш того мені це личило.

Всівши в таксі ми прямували в невідомому напрямку за місто.

-Приїхали - вигукнула подруга і я подивилася на величезний та дуже красивий будинок.

 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше