Розділ 19

*****

Минуло пів року :

Дівчина сиділа в офісі .Поки брат вирішував проблеми з тестем бізнесом керувала вона .Їхній з Рондеро проект підходить до завершення.Через кілька тижнів  об’єкт буде здано .

-Мілано Данилівно до вас Віра Михайлівна !-Жінка досі не знала ,що дівчина почала все  згадувати.На жаль Міла пригадала тільки невелику частину відносин з Арсенієм .Вона досі не пам’ятала ні  батька , ні матір ні  щось з дитинства .Але все ще попереду .Лікарі дають хороші прогнози .

-Міло !-Віра обняла її.-Як успіхи ?

-Все добре !Тьотю ,ми з Арсенієм хотіли б запросити вас на  наше весілля !-З посмішкою простягнула запрошення Міла.

-На ваше весілля ?-Вона зблідла ,посмішка миттєво зникла з її лиця.Все йшло не за її планом .Швидко оговтавшись вона знову посміхнулась .-Я рада за вас ,обов’язково прийду !-Жінка встала .-Не буду відволікати!-Віра взяла конверт і поспішно покинула офіс .

***

-Міло ,ми з Мією  прилітаємо сьогодні !-Почувся голос Дениса по ту сторону слухавки .

-Я пам’ятаю !Зустріну вас в аеропорті !Тільки з’їзджу з Арсом на могилу його матері !Сьогодні її день народження !-Дівчина вже збирала свої речі .Під офісом її чекав Рондеро .

-Удачі!

-Вам теж !-Міла скинула слухавку .

-До побачення, Мілано Данилівно !-Попрощалась секретарка.

-До побачення ,Діано !-Вона вийшла з будівлі прямуючи до чорної іномарки .-Привітик !-Поцілувала коханого і автівка рушила з місця .-Купимо по дорозі квіти !-Говорила дівчина шукаючи найближчий квітковий .Арсеній зрідка дивився  на свою наречену .Він ще досі не міг повірити своєму щастю .Його Мі скоро стане Міланою Рондеро .

Авто припаркувалось біля кладовища .

-Мама з братом поховані там !-Арсеній вказав поглядом в глиб цвинтаря .

Проходячи повз могили пара побачила чоловіка .Він сидів на засніженій лавці оплакуючи когось. Серце Міли стислось наче то був хтось рідний її душі. Вона зупинилась не в силі поворухнутись .Це помітив і Арсеній . Хлопець перевів погляд туди куди дивилась кохана .

-Данило Олександрович ?-Здивувався Рондеро .Він ж поїхав з міста після «смерті» дочки .Данило обернувся на знайомий голос і застиг .

-Міло ?-Чоловік не вірив своїм очам .Сидячи  на могилі доньки він  зараз бачить її перед собою.Дівчина глянула на надгробок . «Малета Мілана Данилівна» швидко прочитала Міля .Її дата народження ,її фото .І дата смерті лютий два роки тому .В середині все похололо .В голові запаморочилось .Різкий спалахи. Люди . Вона згадала .Згадала все своє життя .

Мілана прокинулась в лікарні .Поруч були всі рідні .Тітонька Люся ,Микита ,дядечко Рома ,тато і Арсеній.

-Міло!-Данило підбіг до ліжка  доньки .-Дівчинко моя !-Він заплакав .А дівчина просто стискала його  руку не в силах щось промовити .-Існує Бог на світі !Він повернув мені дочку !-Чоловік цілував руку Міли .Сьогодні її другий день народження .Всі підійшли до ліжка .Здавалось ,що це сон .Скільки сліз було виплакано ,скільки молитов послано ,щоб вона була поруч .І чудом Мілана була зараз з ними .

Арсеній сидів біля узголів’я ліжка й спостерігав за всім .Він картав себе ,що не дізнався де її сім’я раніше .Але з цих думок його вивела Міла .

-Ми з Арсенієм !-Дівчина взяла його за руку .-Хочемо запросити вас на наше  весілля!На жаль красивих запрошень при собі нема ,але з нетерпінням чекатимемо !-Посміхнулась вона .

-На хіба ті запрошення ,якщо ти з нами !-Тітка міцно її обійняла .

-Головне будь щаслива , а решта не важливо !-Батько поцілував її в скроню .Данило не мвг натішитись дочкою.Його наче знову повернули до життя .

Тільки Мілі стало краще її одразу відпустили додому .Вони з сім’єю ще довго розмовляли в батьківському домі .Але вже час їхати .Попрощавшись з усіма Міла поїхала до Дениса  .Всі ці 3 роки він  був чудовим братом ,але це було брехнею. Для чого йому це ?Чому він не сказав правду? Відповіді на ці питання у Мілани не було .

Під’їхавши до багатоповерхівки дівчина залишила Арсенія в автівці ,а сама піднялась в квартиру .

-Сестричко ,ти пізно !-«Сестричко» як же ж боляче це було чути .Денис повів сестру в вітальню де гралась маленька Мія.-Знайомся ,це твоя тітка Міла !-Хлопець підняв малечу на руки демонструючи дівчину .-Міло ,це моя донечка Мія !-За весь цей час Мілана не сказала ні слова .Вона дивилась на маленьку  й задавалась питанням .Невже це невинне дитя також буде жити в брехні ?

-Для чого ти мені брехав?-Єдине ,що спитала дівчина .

-Що?-Денис не одразу зрозумів її.