Розділ 16

-Це моя сестра -Валері !

-Зведена сестра !-Доповнила брюнетка оговтавшись .Тільки зараз Мілана змогла роздивитись дівчину. В голові знову сплили уривки спогадів .Вони точно раніше були знайомі .Але ,що означає «Жива?». Невже вона мала померти ?

-Приємно познайомитись !-Вона простягла руку до Рі.

-Знайомі наче !-Валері підтвердила здогадки Мілани .Але не дала відповіді на питання які з’явились у неї .-Арсі ,чекаю в номері !- Дівчина розвернулась щоб піти.

-Пробач !-Хлопець винувато глянув на Мілу тільки но вона зачинила двері  .-Вона трохи тойво!-Погкрутив пальцем біля скроні.-Претрушена !-Міла посміхнулась .

-Вона не надто привітна!

-Є таке !-Він посміхнувся у відповідь .-Про ,що ми говорили ?

-Не пам’ятаю ! -Дівчина задумалась .-У мене ж погана пам’ять!

-Рибка Дорі !-Насміхався Арсеній .

-Бє бє бє !-Скривилась дівчина чим розсмішила юнака .-Коли вони почнуть будувати будиночки ?

- Тижні 2 - 3 !Сьогодні гроза !-Рондеро швидко змінив тему .

-І?

-Може я у тебе заночую ?Ти ж наче боїшся грози !- Хлопець глянув на замислену Мілу .-І, між нами кажучи , я не хочу ночувати з Валері .-Він щенячими очима глянув на дівчину .

-Тобі точно 34?-Перепитала дівчина .

-Точно !

-Здається ніби 3 !-Посміхнулась вона .

-Це тільки здається !-Він підморгнув їй.-То ,що?

-Добре!-Видихнула Міла

-Чудово !-Хлопець встав з ліжка й попрямував до виходу .-Я вирішу проблеми і  продовжимо !-Він підморгнув і вийшов .

Надворі стояла чудова погода .Так як на сьогодні у Міли вже не було роботи ,дівчина вирішила сходити поплавати .На диво біля басейну зовсім не було відпочиваючих .Воно й на краще.Залишивши свої речі на шезлонзі Мілана спустилась в басейн .Плаваючи вона й не помітила як за нею спостерігав Марк .

-Як водичка, Мілано Данилівно ?-Озвався той ,коли дівчина котрий раз винирнула з води .

-Чудово !

-Ви ж не проти якщо я складу вам компанію ?-Він посміхнувся .Звичайно вона не хотіла ,але щось зупинило її.

-Звичайно !-Фальшиво посміхнулась вона .Зрештою басейн великий .Що може статись якщо вони поплавають тут разом ?

Поки Мілана тонула в роздумах хлопець вже був поруч з нею .

-Які у вас  плани на вечір ?

-Ніяких!-Дівчина ще раз нирнула щоб не продовжувати розмови ,але це не зупинило Марка .

-Чому ви тікаєте ?-Хлопець притиснув Мілу до стінки басейну ,щойно вона винирнула .

-Що ти робиш?-Дівчина була спантеличена такою поведінкою юнака .

-Знаєте в чому діло !-Він прибрав прядку яка вибилась з зачіски ,падаючи на обличчя дівчини .-Ви …-Марк зупинився .-Ти мені подобаєшся !-Сказати ,що Мі була шокована – нічого не сказати .

-Ем..-Протягнула дівчина не знаючи ,що відповісти .

-Не спіши ,подумай ,я чекатиму !-Хлопець поцілував її в щоку і відплив .Бажання плавати одразу відпало .Дівчина швидко вийшла й попрямувала до номеру .Але все було не так гладко .

-Малета !-Викрикнув хтось позаду .-Малета Мілано Данилівно !-Міла зупинилась й повернулась на звук .Позаду стояла Валері.

-Ви мені ?

-Тут ще хтось є ?-Рі за лічені секунди опинилась поруч з дівчиною .

-Пробачте ,але моє прізвище Раміно !-Слова Мілани розсмішили Валері.

-Раміно? Ще скажи ,що ти онука королеви Єлизавети !

-З вами все гаразд ?-Але відповідь Міла так і не отримала .

-Скільки ще ти будеш плутатись у його житті? - Прошипіла Валері втискаючи Мі  до холодної стіни. Її очі палали, а пальці стиснули чужі плечі, не дозволяючи втекти.

-Що?

-Скільки ти ще крутитимешся біля Арсі?-Дівчина заглядало прямо в душу досі притискаючи співрозмовницю до стіни .- Тебе мали поховати два роки тому! Але ти раптом повертаєшся!-Вона гірко посміхнулась  й опустила голову тихо промовляючи.-Навіть після похорону він думав тільки про тебе .Мріяв про зустріч тільки з тобою. Кохав тільки тебе .А я ?-Рі різко підняла голову встромляючи погляд на Мілану .-Я кохала його ще з середньої школи .-З її очей лились сльози .- Залиши нас.-в її очах виднілася ненависть.-  Залиши його мені… -Прошепотіла Валері вже не так люто, як благально. -Будь ласка, просто… зникни ще раз.-Дівчина зробила крок назад.Обличчя знову напряглось ,очі запалали .- Або я зроблю так, що цього разу тебе поховають по-справжньому.-Вона пішла .Але на останок зупинилась .- Але цього разу, залишайся мертвою.-дівчина зникла за дверима одного з номерів швидше ніж Мілана встигла оговтатись .Прийшовши в себе дівчина швидко попрямувала до своїх апартаментів .Вона не розуміла слів Валері .Але знала тільки одне .Два роки тому вона потрапила в аварію в якій і втратила пам’ять .

До вечора дівчина сиділа в номері в своїх роздумах. Але від думок її відволік стукіт у вікно .Відчинивши штору на балконі Міла побачила Арсенія з букетом білих троянд .Її улюблених білих троянд .Мимоволі вона посміхнулась .

-Як ти сюди заліз ?-Запитала Міла відкриваючи перед хлопцем двері .

-По драбині !-Він перевів погляд на евакуаційну драбину .-Це тобі !-Рондеро віддав троянди Мілі .-Ти їх любила !-Значить вона не помилялась ,колись вони вже були знайомі .Мілана поставила квіти  у вазу .

-Арсеній …-Почала вона ,але її перебили .