Розділ 1

-Я поясню !-В розмову втрутився Арсеній .

-Спробуйте !-Насуплена дівчина глянула в сторону незнайомця .

-Твій батько програв тебе мені в покер , і тепер ти моя власність ,трофей!-Хлопець з посмішкою наголосив останні слова.

-Тату , це правда !?-Запитала спантеличена дівчина 

-Так !-В серце наче влучило тисячу ножів .Він вже не виправить цю помилку .

-За, що ти так зі мною?-З очей дівчини полились сльози. Його серце ще дужче заболіло .Він би все віддав ,щоб повернутись на кілька годин назад .Але на жаль це неможливо .Думка про це ще більше ятрить його душевні рани .Але врешті-решт він сам винен.

-Ти так нагадуєш мені свою матусю…-Чоловік схилив голову ,але швидко підняв її -Яка втекла від мене з якимось мажором !-Чоловік більше нічого не сказавши піднявся в свою спальню .Він думав так буде легше обом .Думав дочка зненавидить і йому буде легше .Але картав себе за кожне слово чи дію .Залишив з тим хлопцем .

-Це все звичайно сумно , але нам час !

-Куди ?

-Якщо ти забула - я нагадаю !Ти тепер моя власність!-Спокійно промовив хлопець не зважаючи на сльози дівчини .

-Я тобі не річ і не скотина, щоб бути твоєю власністю ! -Процідила дівчина  крізь зуби і витерла сльози .

-Твій гострий язик треба вкоротити  !

-А тобі час скинути корону !Ти не володар цього світу !-Дівчина хотіла повернутись на кухню ,але Арсеній зупинив її.

-Не світу ,ти права !Але це місто належить мені !

-Рада за тебе !Але цей будинок мій ,вали звідси !

-Хм!-Юнак засміявся .-Мені подобається твій норов !

-А мене дратує твоя присутність !Будь хорошим - згинь з очей моїх!-Промовила Мілана з натягнутою ,фальшивою посмішкою.

-Що ж , мені це починає набридати !-Хлопець підійшов до неї в притул.-Або ти вийдеш звідси сама ,або я витягну тебе силоміць !В тебе 5 секунд !-Арсеній зробив крок назад і почав відлік .-5……4……….3……..2……….1-Але дівчина й оком не моргнула .-В тебе був вибір !-Хлопець з легкістю закинув Мілу на плече й попрямував до свого авто .

-Відпусти мене….. -Дівчина підбирала влучні слова.-Негідник !-Дівчина почала сіпатись і бити хлопця.Її маленькі кулачки нещадно гамселили широкі плечі хлопця ,але точно не завдавали йому болю .

Арсеній посадив її в авто і сам сів за руль .

-Виродок!-Випалила  дівчина й намаглась відчитнити двері .-Вилупок!-Виплюнула вона й повернулась до вікна ,автомобіль рушив з місця

-Я Арсеній! Звертайся до мене просто “Пане”!

-Самовпевнено !Ти й справді думаєш , що я називатиму тебе "Пане"?-Мілана розсміялась .-Не дочекаєшся!

-Хіба ти не знаєш хто я ?-Здивувався юнак .

-Ні! І дізнаватись бажанням не горю !

-Он як !-Хлопець звів брови. Хлопець вже шкодував ,що забрав її .Язик у Мілі був справді  гострий .

Поки вони розмовляли авто під'їхало до особняка .

-Прошу !-Промовив юнак тільки но відкрив двері перед дівчиною .Але та проігнорувала його й попрямувала до дверей .

-Миленько !-Промовила дівчина розглядаючи все довкола. -Скільки  тобі ?-Поцікавилась Міла й повернула голову до хлопця .

-А наскільки виглядаю?-Посміхнувся він.

-Навряд ми однолітки ,хіба ,що ти отримав чималенький спадок.-Вона повернулась .-І не посміхайся так ,дратуєш -Дівчина ще раз гляну на будинок і хлопця .-Тобі 25?-Припустила Міла.

-Мені 32,крихітко !-Рондеро посміхнувся й глянув на шоковану Мілану .-І будинок я придбав сам ,як і все ,що ти побачиш в ньому .-Він вирішив добити її.

-32!?-Очі дівчини все ще були по 50 копійок .-А ти не погано зберігся !-Дівчина задумалась .-І я тобі не крихітка !

-Як скажеш, крихітко !-Він вирішив дратувати її.

Хлопець відчинив двері будинку .Всередині він був ще кращий ніж зовні .

-Приготуй мені вечерю !

-Хіба в тебе нема слуг ?

-Є, але для чого мені вони коли у мене є така служка!-Він посміхнувся .

-Я тобі не служка!-Нахмурилась дівчина .

-Рухайся, сонце ,вечеря сама себе не приготує.

-Ок ,але не дивуйся якщо це буде твоя остання вечеря !-Награно посміхнулась дівчина й взялась готувати   .

*****

-Прошу !-Промовила Мілана й поставила тарілку з вечерею перед хлопцем.

-Яка гарантія , що я не помру коли з'їм це ?-Примружився Арсеній .

-Мізерна !-Вона посміхнулась .

-Жах!-Хлопець вдав ніби здивований .Але він очікував таку відповідь від неї.

-Мх!-Видихнула дівчина й закотила очі .Мілана взяла виделку з рук юнака й поклала шматочок пасти собі до рота .

-Тепер я впевнений ,що не помру !-Хлопець посміхнувся і за лічені секунди скоротив відстань між ним і дівчиною .

Взявши виделку з її рук Арсеній і сам скуштував пасту .

-Це справді смачно !-Він подав брудну тарілку дівчині.

-Для чого це мені ?-Міла здивовано глянула на хлопця.
-Помий!

-Я схожа на Попелюшку ?

-Ні !

-То чого ти сунеш мені свій посуд ?

-Щоб ти його помила !-Повторив Рондеро.

-Ручки й ніжки на місці ?Встаєш і сам миєш !-Вона скорчила грозне обличчя ,але юнака це лише розсмішило .

-Все буде капітан !-Розсміявся він ,але таки сам помив тарілку .

-Як легко керувати чоловіками!-Посміхнулась дівчина розглядаючи манікюр.

-Керувати ?-Арсеній за лічені секунди опинився біля неї.

-Угу!

-Угу значить !-Хлопець нахилився до дівчини .- Кожен має отримувати нагороду !-Він поцілував її .