Втрачений час

Фінал.

Події що відбувались далі, відбувались наче не зі мною, я відчувала себе німим свідком чужої трагедії, й все ніяк не могла повірити, що головна героїня трагедії, Я!
Я не відчувала болю, я не відчувала сліз, що текли по щоках, вони вода, а в мені порожньо...
Поліція, швидка, й ще безліч людей, які до мене говорили, я відповідала і так всю ніч.
Я ледь дожила до ранку.
Й направилась на роботу. Спустилась на нижній поверх, минула Степана з Артуром, які над чимось працювали.
Я йшла до Нього! До вбивці моїх рідних і мене!
Я відчинила двері кімнати, тієї самої, й без зайвих слів розтрощила комп'ютер, чорний дим виринув і розсіявся.
Забіг Степан з Артуром.
А я саме на Вас чекаю...
Я витягла із кишені пістолет, і вистрелила, спочатку у Степана, влучила прямісінько у груди. Артур щось кричав, кинувся на мене, та моя куля швидша...
Я вийшла, й діяла швидко, у робочому кабінеті Артура, я знайшла все що мені потрібно, саморобна бомба із хімічних речовин, має знести цілий поверх, якщо пощастить, то й від будівлі мало що залишиться!
Я чекала тільки В'ячеслава. Він не затримався, рівно о 8 відчинив двері.
І вибух!

Іса Тарк

Подобається

#84 в Містика/Жахи
#240 в Детектив/Трилер
#133 в Детектив

У тексті є: соцмережі, вірус

Відредаговано: 12.11.2019

Додати до бібліотеки

Поскаржитись