Нарешті канікули

— Вовкулака ти така міфічна істота що перекидається або перетворена на вовка. Вірування у вовкулак були свого часу поширені по всій Європі. Вважають що вовкулаки можуть бути вродженими та оберненими. Вірування в те, що... Так Маріє?

— А вовкулак так же страчували як і відьом? 

— Так, бо в Європі було поширено спалювати все що зв'язано з нечистою силою. Є ще питання?

—НІ.

ЧЕРЕЗ ПІВ ГОДИНИ ПРОЛУНАВ ДЗВІНОК

— Так учні, урок закінчено. Ваше завдання написати реферат "Легенди про вовкулак", а також побажанню про тотемістичні вірування. До наступного уроку. 

Швидко склавши свою сумку я пішла з класу разом зі своєю подругою. 

— Так не люблю цей урок.. , краще би прогуляла , зато виспалась би— замріяно промовила Амелія.

— Скоро канікули , точно не хочеш зі мною поїхати в похід? — Я надіялась що вона погодиться , без неї буде не так весело. 

— Ні, я повинна поїхати до батьків, потрібно помиритися. Що в нас далі? — трішки сонна сказала Амелія.

— Релігієзнавство.

— Нарешті щось цікаве.

ЧЕРЕЗ МІСЯЦЬ

В ГУРТОЖИТКУ

—Нарешті канікули — прокричавши це на весь гуртожиток, Амелія побігла збирати валізи. 

—Маріє, тебе підвести до автостанції? 

— Ні дякую, я замовила таксі , не хочу витрачати багато часу. 

— Тому краще грошей? — посміялась Амелія— Та ладно, я жартую. Все я поїхала. Цьомки. 

Скоро і мені їхати. З цими словами я швидко зібралася та сіла в таксі. 

ЧЕРЕЗ 3 ГОДИНИ 

Я стояла перед будинком батьків боячись туди зайти. Як давно я не бачила їх, через університет, роботу. Зібравшись духом я пішла в дім.

— Мам, тат, Ева, Тимур,ви вдома? — прокричавши я поставила валізи і пішла вглиб дому.  Спочатку до кухні, мама багато часу там проводить.

—О мама— Я підбігла та обняла її— Я так заскучилась, вибач що не приїздили. Чому ти не зустріла мене? 

— Вибач Марійко, зовсім запрацювалась— витиравши свої руки вона обняла мене у відповідь — надіюсь добре доїхала? А де тато  з твоїм братом? Вони же мали тебе привезти.

— Ой , це моя вина. Я вам не позвонила і не сказала як я буду добиратися. 

— Нічого страшного дочко , сідай , поїж , ти мабуть в своєму городі зовсім нічого нормального не їла. — мати сіла біля мене та поглажувала мою спину. Також заскучилась. 

ЧЕРЕЗ 20 ХВИЛИН 

—Ластівка моя , чому не сказала що сама доїдеш? — тато підійшов та міцно обійняв.— Ти мабуть втомилась , може підеш поспиш? 

— Я збиралась це зробити після того як вас побачу. — Я взагалі валізу та пішла до своєї кімнати.

— Солодких снів , ластівочка.

Зайшовши в свою кімнату я впала на своє ліжко та не помітила як заснула.

ВІД ОБЛИЧЧЯ БАТЬКІВ 

— Ходімо, потрібно поговорити — мати взяла тата під руку та повела його до їхньої кімнати. — коли ти їй вже розкажеш— тремтячим голосом промовила мати— їй майже 20, ми не можемо довго від неї це скривати. 

—Люба я її все розповім, якось, ти сама знаєш, як це тяжко. — з сумом в голосі тато сів на край ліжка та закрив обличчя руками.

— Знаю, але якщо ми їй не розкажемо ми можемо її втратити , а якщо не навчимо то вже назавжди. Талісман вже не може виконувати свою функцію, він виснажився. А таких же або сильніших сам знаєш що немає. — мати сіла біля тата та обняла його — Ми маємо захистити наше пташеня. 

—Після походу. Тема закрита. — з сумом промовив тато — Вона дуже багато працювала та вчилась, їй потрібно відпочити. Щодо талісману в мене є такий же.

— Ти казав що немає..

— Я беріг на всяк випадок. Походу він вже настав.