Розділ 6. Ася

Ганні стиснула губи, перевівши погляд із мене на духа. Кай, відчувши увагу до своєї персони, підняв очі й помахав нам рукою.

— Зверху не відповідають на запити, — раптом поділилася жінка. — Думаю, що хтось замішаний і намагається зам’яти справу. Це ще одна причина, чому я передаю справу саме тобі.

Тому що я персона нон-грата в Потойбічному світі. Надто прямолінійна з тими, хто до такого не звик. І якщо хто й готовий буде звинуватити божественні сили у втручанні в людські долі, то я.

— У що ти мене втягнула, Ганні?

— Буду в тебе в боргу, — підморгнула мені жінка.

Почувся гуркіт із сусідньої кімнати, і я сіпнулася від переляку. Жук кулею вилетів із приміщення з очима по п’ять копійок і шерстю дибки.

— Каю, з тобою все гаразд? — крикнула я заради формальності.

Навряд чи з духом щось справді могло статися. Не в коло екзорциста ж він вступав зрештою. Але Кай не відповідав. Я насупилася і подивилася на Хранительку, яка зацікавлено втупилася кудись углиб кімнати. Особисто я не бачила там нічого, окрім дивану, покривала й тумбочок із паперами після зустрічей із духами. Нічого особливого в кімнаті не було.

Усвідомлення прийшло не відразу: там не було й Кая.

— Каю? — знову повторила я запитання в порожнечу, коли з несамовитим криком на мене вилетіло напівпрозоре тіло, збивши з ніг і змусивши майже весь бузиновий відвар перевернутися на підлогу.

Запах кориці випарувався з останнім свідченням присутності Ганні.

— Здурів чи як? — зашипіла я на нього, дивуючись, як окріп пролився за міліметр від моєї руки.

— Там! — незв’язно лепетав Кай, — там! Духи! У дзеркалі!

— Ти теж дух і що? — моя брова злетіла вгору.

— Так, але не голий же!

Мабуть, старий Роджер знову прилетів на знайомства. Цей дух не дає мені спокою вже добрих півроку, бо ні в яку не хоче летіти на світло в кінці тунелю. Каже, йому й серед напівпрозорих дівчаток добре. Поки що проблем він не доставляв, тож я все відкладала його справу на потім…

— Трясця, Каю! Через тебе я не попрощалася з Ганні!

— Вибач, але… 

— Йди звідси, — я пирхнула, потягнувшись за ганчіркою. Доведеться прибирати та наново робити відвар. Чорт би забрав цього Кая!

Дух подивився на калюжу роздратовано та розчаровано. З красивим волоссям та ідеальною шкірою він стояв серед моєї маленької двокімнатної квартири з дивними шпалерами й легким протягом, що виходив від дерев’яних дверей. Давно пропускають вітер. Треба б підтягнути петлі або що там роблять у наш час, щоби позбутися протягу?

Кай такий само. Залетів протягом у моє життя, забувши зачинити за собою двері. Він перебирав пальцями по губах, наспівуючи якусь популярну мелодію, а я могла лише спостерігати за ним, дивуючись зміні настрою.

Секунду назад він волав, як скажений. Я уважно простежила кожен його рух.

— Щось не так? — помітивши мій пильний погляд, кинув Кай.

Щось справді було не так. Чи то з нашим астральним зв’язком, чи то із самим чоловіком.

— Ти майже зник, — вказала пальцем на його руку.

— Що? — він роздивлявся своє тіло під різним кутом світла й невтішно погодився: — І справді.

Я провела вказівним пальцем по губах, збираючись із думками. Що ж із тобою не так, людино? Чому проблеми мають виникати буквально з рівного місця?

— Або це відбувається із часом, або це пов’язано з твоїм фізичним тілом. — Констатувала я, схрестивши руки. — І як нам повернути зв’язок?

— Є в мене парочка ідей, — хтиво засміявся чоловік, а я закотила очі.

Є медіуми-телепати, а є — фізики. І саме фізики, яким я і є, можуть доторкнутися до духів. Але це не означає, що цим потрібно користуватися так.

Я зосередилася на тій інформації, яку знала про Кая. Ми зустрілися в мене уві сні — дуже яскравому й насиченому, отже, дух мав великий запас сили. Зв’язок встановився від фізичного контакту. Відновлювати його слід так само.

Але цілувати цього хтивого збоченця могло загрожувати наслідками.

— Іди сюди, — поманила я Кая до дивана, на який зручно сіла.

Дух пройшов слідом і сів по-турецьки навпроти мене, уважно вивчаючи моє обличчя на непристойно близькій відстані.

— Що ти робиш? — не сіпнувши оком, запитала я.

— Натякаю на тісніший фізичний контакт.

Силкуючись не вбити його замість щиросердної допомоги, я схопила його за плечі й поклала собі на ноги. Кінчиками пальців дотягнулася до його шовкового волосся. Має спрацювати навіть так.

М’яке світло мерехтливих зірок пройшло з моїх рук, спалахуючи яскравим спалахом біля самих кінчиків пальців, до його шкіри. До скронь, яких я торкалася, розчиняючись десь біля вилиць і темних карих очей.

Він не закрив їх, уважно вивчаючи мене.

Ми так продовжували сидіти якийсь час, не порушуючи тиші. Я проводила рукою по його волоссю, він подумки рахував кількість моїх зітхань.