Через тиждень..
Він знову стояв біля її лікарні. Вимушений був терміново поїхати до свого міста у справах клініки. Але зараз він тут.
Рома не знав, скільки так триватиме. Вже почав думати про те, що можливо, Лєрі це все вже не потрібно. Може, краще буде для неї, якщо він дасть їй спокій. Достатньо вона вже через нього натерпілася. Треба думати про неї, а не про себе.
Побачив її здалеку. Лєра йшла з розпущенним волоссям, яке розвівалося вітром. Худенька, руки в кишенях легенького пальто. Серце защеміло від думки, що доведеться відмовитися від неї.
Лєра зупинилася перед ним. Він не очікував, розгубився.
Вона довгу мить дивилася йому в очі, а потім... кинулася в його обійми.
- Я думала, ти вже не повернешся, - промовила, уткнувшись обличчям у його плече. - Не йди більше ніколи! Я не хочу без тебе.
Вони стояли, притулившись один до одного, серед потоку людей. Він притискав свій скарб до серця. А вона грілася у його сильних, надійних руках.
Дорогі мої читачі, дякую вам, що були разом зі мною на протязі написання цієї книги!
Якщо вона вам сподобалася, не забудьте натиснути зірочку, також я буду дуже рада бачити вас у своіх відстежувачах, тож ласкаво прошу!))
#9471 в Любовні романи
#2282 в Короткий любовний роман
#2156 в Жіночий роман
Відредаговано: 05.12.2021