Пікнік

- Ань, ну не піду я, - вже вкотре вона відповіла одне й те саме подрузі. – Я пробуду тут ще чотири дні, ми ще встигнемо провести час разом, наговоритись. Лише один вечір, який я посиджу вдома, нічого не змінить.

- Лєра! Та все буде гаразд! - не здавалася Аня. - Ніхто нічого не скаже. А якщо хтось посміє, то я швидко закрию усім роти. Ну ходімо! Хочеться в лісі посидіти, біля вогнища. Не будемо ж ми потім з тобою вдвох пікнік влаштовувати! Ходімо, поки всі збираються.

*****

Цієї галявини не було, коли Лєра тут жила. Не велика, оточена чагарниками, від неї вели дві стежки, одна далі в ліс, а друга, та, якою вони сюди прийшли, вела до села. Посередині вже горіло багаття, навколо якого працював Сашко Повний. Схоже, сьогодні дітей взяли із собою: троє хлопчаків, двоє з яких виглядали років на сім-вісім, а один десь на чотири, збирали на галявині дрібні гілки та кидали їх у багаття. Дружини обох Саш наглядали за ними, щоб вони не пійшли до лісу.

А ось і другий Сашко, з оберемком гілок виринув з-за дерев на галявину.

Олег сьогодні лишився вдома. Завтра у нього починається робочий тиждень, йому треба виспатись. Льоша теж не прийшов.

Настя підійде. Сказала, що візьме з собою Люду та Аліну.

Роми не буде.

Навколо вогнища трикутником лежали колоди старих дерев, на яких усі розташувалися. Їжу та напої розподілили між усіма, влаштувавши їх теж на колодах, періодично передаючи щось одне-одному.

Усі одягнулися у зручні речі. Ну а дівчата, вони дівчата, одягли гарні спортивні костюми. Лєра теж, одягла спортивні лосини чорного кольору, з червоними смужками з боків, червону кофту, і чорні кеди на шнурках. Волосся зібрала у хвіст.

Вона вже не шкодувала, що пішла. Тріск вогнища, шум дерев, запахи лісу, і сутінки навколо. Лера чекала, коли ліс накриє ніч, тоді буде повна ідилія.

- Таак, схоже я забула сумку з м'ясними закусками, - озиралась довкола Аня.

- Та облиш, Ань, їжі ж повно! – сказала Таня, дружина Саші Повного.

- Так, але м'ясо - це було найсмачніше з усієї сьогоднішньої їжі, - наполягала Аня. - Доведеться йти.

- Ань, давай я піду, - вже підводячись, запропонувала Лєра. - Ти ж знаєш, зайвий раз пройтися лісом, для мене задоволення.

Закінчувала Лєра свою фразу вже зникаючи за деревами, щоб не дати Ані можливості піти самій. І не помітила момент, коли в когось врізалася.