А зранку він не поїхав до міста. Не знав, навіщо залишився, але поїхати не зміг. Якось уже не тягло в налагоджене, насичене планами та справами життя.
Хотілося привести в порядок думки.
Добре, що Люда з Аліною дали йому спокій. Знову прийшла Настя, і вони кудись планували піти.
- Рома, - зазирнула до кімнати Люда. - Ти з нами на пікнік йдеш?
Він втомлено потер перенісся. Ні, не дали спокою.
- Який ще пікнік, Людо? Я зайнятий.
- А, ну ні, то ні. Просто щоб ти знав, що ми будемо в лісі на галявині, за Аніним домом. Вчора посиділи добре та вирішили продовжити сьогодні. Чого вихідним пропадати?
- Ну, хоч цей вечір не пропаде даремно, - промовив уже сам собі, бо Людина голова вже зникла за дверима. Він збирався нарешті попрацювати.
#9380 в Любовні романи
#2252 в Короткий любовний роман
#2127 в Жіночий роман
Відредаговано: 05.12.2021