ЗУСТРІЧ

Йдучи дорогою до Аніного будинку, в оточенні своєї сестри, її міської подружки та Насті, він думав, як так вийшло, що він втрапив у цю халепу ?

Гаразд, погодився замість матері відвідати бабусю, і привіз із собою Люду. Гаразд, погодився залишитися до завтра, щоб вона встигла зробити прибирання в будинку. Стерпів, коли вона притягла з собою цю Аліну, свою подружку без мозку, щоб нудно не було. До речі, вона зараз висне на його лікті. І на завершення всього цього, прибігла Настя й потягла їх усіх на день народження Ані. Ще про якийсь сюрприз так загадково натякала.

Але як він міг погодитися піти? З Анею вони друзями ніколи особливо не були. З компанією, яка там збереться, йому не цікаво. Проте він туди йде!

Мабуть, у нього відключився мозок у той момент, коли всі ці три баби одночасно почали його вмовляти. Він би на що завгодно погодився, аби вони замовкли. Думав, що вони йому весь мозок винесуть своєю балаканею.

Рома з тугою подумав про ноутбук у своїй машині та звіти, які планував подивитися сьогодні. З великим задоволенням він провів би цей вечір на самоті.

Проте вони вже біля Аніного двору. Треба якось пережити цей вечір і не померти з нудьги.

Там уже, мабуть, усі зібралися. Хтось сидів, хтось стояв, усі спілкувалися. Грала не голосно музика.

Зайшли у двір. Ця Аліна Людкіна, дуже йому заважала, вчепившись в його руку. Але виховання і відповідальність за всіх, хто хоч якось залежав від нього, не дозволяли йому відчепити її від себе.

Його погляд зачепився за невисоку дівчину, що стояла спиною до них. Вона сміялася і змахувала руками, щось розповідаючи Ані та ще кільком молодим жінкам, яких він не знав.

Вона виділялася з усіх, була чимось незвичайною. Її поза, рухи були тендітними, витонченими. Вузькі плечі, худенькі руки, тонка талія, округлість стегон під сукнею, те, як вона гарно згинала свою тонку шию, повертаючи голову до співрозмовника, робили її такою пронизливо жіночною. А це волосся нижче лопаток, кольору теплого шоколаду. Волосся.. Густе, хвилясте, блискуче, тільки набагато довше, було тільки в однієї людини, яку він знав.

Він не встиг заглибитись у цю думку, хоч вона його й тривожно схвилювала, як вони підійшли до іменинниці і він зупинився за спиною цієї дівчини.

- Привіт, - привітався він, свердлячи поглядом її спину, поки Настя з Людою вітали іменинницю, а Аліна розглядала все навколо, як і раніше, не відпускаючи його лікоть.

- О, Людо, Ромо! - Вигукнула Аня. – Ось так сюрприз!

Йому здалося, що дівчина, що стояла перед ним завмерла на мить і повільно почала повертатися до нього.

*****

Лєра стояла і дивилася на нього на всі очі.

Серце билося в грудях з шаленою швидкістю. Перехопило подих від того, що він, ВІН!.. стоїть прямо перед нею!

Високий, широкоплечий, руки в кишенях штанів. Він дивиться прямо на неї нечитаємим поглядом, на обличчі жодної емоції.

- Ромо, ти пам'ятаєш Лєру? – схаменулась Аня. - Лєро, ти...

- Я пам'ятаю, - перервала вона подругу. – Я все пам'ятаю, – повторила тихо, відводячи від Роми погляд. - Вибачте мені! - сказавши це, відвернулася від усіх і швидким кроком зайшла до хати.