Життя у новому селі

У Миренцях Лєрі довелося ще важче. Виявилося, що вони з мамою переїхали до самотнього дідуся, щоб доглядати його, з тим, щоб у результаті, його будинок залишився їм.

Мама влаштувалась працювати на ферму дояркою, не випивала. Дідусь Єгор був спокійною людиною, та й самостійним, особливо доглядати його не треба було, тільки їжу готувати, в будинку прибиратися, та воду з колодязя носити.

Лєра пережила б період «новенької» і все було б у них із мамою добре. Нарешті свій власний куточок, зажили б спокійно з мамою після всіх негараздів. Тільки це було б занадто добре, щоб статися з нею.

Тут все вiдрiзнялося вiд того, що було у попередніх селах. Так, її так само цуралися, хтось посміювався за спиною, хтось поглядував неприязно, але явних знущань не було. Тому що Лері було вже 15 років і її однолітки увійшли у вік, коли протилежна стать їх цікавила виключно з однією метою. А тут свіже м'ясо!

Почалося полювання. Лєру почали запрошувати на усі тусовки. І на кожній хтось обов'язково намагався з нею переспати.

Можливо, якби замість відкритих спроб затягнути її в ліжко, хоч хтось додумався спочатку познайомитися з нею ближче, порозумітися, можливо тоді щось і склалося б. Але секс заради сексу, на інстинктах, як у тварин, був для неї неприйнятний.

Тим більше після Роми вона хлопців не сприймала, втім, як і до нього. Лєра, як і раніше, його любила, зберігала в собі це почуття, трималася за нього. Тому що це все, що в неї залишилося від нього.

Лєра відмовляла одному за одним. І коли спробували всі, хто хотів і всі виявилися відкинутими, з'явилося багато Олексіїв. Намагаючись заспокоїти вражену гордість, однолітки влаштували їй справжнє цькування.

Зустрівши Лєру на дорозі, починали полювання. Переслідували, оточували. Потім, під загальний регіт, смикали її, штовхали, розкидали її речі.

Якщо ловили її на річці, то розвага полягала в тому, щоб не дати Лері вийти з води і занурювати її доти, поки вона почне задихатися.

Якось їй удалося вирватися від них і пірнувши у воду, відплисти на глибину. Але хлопці чекали її на березі, тому Лєра попливла річкою, сподіваючись відірватися вiд них, та вийти там, де їх немає. Тільки їм стало ще веселіше і вони почали переслідувати її вздовж берега.

Того разу вона мало не потонула. Відірвалася таки від них, ледве жива вибралася на берег. Це помітили люди. Тоді її мучителям добре дісталося від їхніх батьків.

У школі було складніше, там нікуди не сховаєшся, не втечеш. Класи закривалися на перерву, учні стояли вздовж коридору біля вікон, чекаючи на наступний урок. Тоді й була розвага для всієї школи, з Лєрою в головній ролі.

Дівчата з її класу тільки посміювалися осторонь, хлопці злегка її смикали, не бажаючи вдарити в багнюку обличчям перед старшокласниками, максимум, це могли порвати її зошит перед уроком або розписати свою ручку на її домашньому завданні, ну ще відібрати сумку та вивалити підручники на підлогу серед класу, перед самим приходом вчителя.

А от старшокласники, ті були взагалі без гальм. Штовхали її від одного до іншого, іноді так, що вона розпластувалася на підлозі біля їхніх ніг. Грали у футбол її сумкою з підручниками. Виривали по кілька волосин по черзі, вгадуючи, на кому з них вона заплаче. І все це супроводжувалося гучними словесними приниженнями.

А вона все мовчки терпiла.

Особливо важко стало, коли мама зв'язалася з якимось чоловіком із ферми, кинула дідуся Єгора, забрала Лєру і перейшла жити до нього.

Все село гуло від цієї новини. Старшокласники влаштували з неї в школі справжнє посміховисько і тоді у Лєри стався нервовий зрив. Прямо у школі, на перерві. І навіть тоді ніхто не побачив її справжніх почуттів. Вона просто відчула сильну слабкість, стала білою, як стіна. Хлопці, які її оточили та веселилися, раптом злякалися.

Лєру відправили додому. Вона кілька днів почувала себе погано.

Як би вона не намагалася вона боротися, якось вижити, життя все одно завдавало їй удар за ударом. І Лєра вже цього не витримувала.

Мама про цей випадок нічого не дізналася. Вона взагалі не підозрювала, що діється в житті її  дочки. Й не цікавилася. Ні як Лєра вчиться, ні де перебуває.

А знущання однолітків, після цього випадку, звелися нанівець. Чи хтось із ними поговорив, чи щось людське в них прокинулося, Лера причину так і не дізналася. Але до неї раптом втратили інтерес і дали спокій.