Лєра підходила до клубу, вже було видно світло з вікон й чути слова пісні, як раптом перед нею з'явився Рома! Він чекав тут на неї. За його спиною маячив Серьога.
Рома виглядав щасливим й схвильованним.
- Лєра.. - він збирався сказати їй щось важливе.
Але вона поспішала, її чекала Аня. І те, що Рома її затримує, викликало в ній лише роздратування.
- Я поспішаю, - відмахнувшись, перебила вона його й повернулася, щоб піти.
- Стривай, почекай! – він схопив її за руки, намагаючись привернути до себе.
- Відчепись! Мені ніколи! - різко відштовхнула Рому і пішла, залишивши його, що нічого не розумівшого, стояти в здивуваннi на дорозі.
Потім вона не один раз мучила себе питанням: як вона могла тоді втекти від нього? Як могла відштовхнути?! Чому просто по-людськи не поговорила? Навіщо ж так. Він не заслуговував такого відношення..
#9207 в Любовні романи
#2207 в Короткий любовний роман
#2078 в Жіночий роман
Відредаговано: 05.12.2021