Віддушина. Близька подруга

Але була Аня, однокласниця, з якою вони потоваришували.

Вона була високою, стрункою дівчиною, з коротким світлим волоссям, блакитними очима та посмішкою, яку щілина між передніми зубами робила лише милішою. Весела та життєрадісна. У неї були тато, мама та сестра з чоловіком, які її любили.

Лєра ж була не високого зросту, з широкими стегнами, що ще формувалися, ніс горбинкою, який робив її обличчя грубуватим, усмішка з закритими губами, тому що кілька передніх зубів були трохи не рівними, великі карі очі і довге, хвилясте, каштанове волосся. Її не можна було назвати красивою, можливо милою чи симпатичною, якби не зацькований вираз обличчя та згаслі очі. Скромна та тиха.

Такі різні зовні, що складно було сказати, чому вони здружилися. Можливо, їх притягло одне до одного те, що в обох не було хитрості, підлості. Що чесність, щирість, простота, були їх спільними рисами.

Аню не цікавило те, як Лєра одягнена, плітки, що ходять про її маму по селу, вона не брала участі в глузуваннях і не гидувала нею. А Лєра не вантажила її своїми проблемами. Їм просто було добре та весело разом, розмовляти, гуляти, вчити уроки, сидіти за однією партою.

Аня навіть не усвідомлювала, що була тою соломинкою в бурхливому морі життя Лєри, єдиним світлом у її темряві.

Лєра часто ночувала в Ані, їла в неї, носила її одяг. Якщо Лєра була надана сама собі, то за Анею батьки стежили. І іноді дівчата, пішовши вивчати уроки на горище, заздалегідь сховавши там одяг, через кущі троянд у палісаднику за будинком, пробиралися до клубу. Їм дуже подобалася музика, та подобалося танцювати.

Ані подобався Юра, хлопець, який приїжджав до друга на вихідні з міста. І вони планували, як привернути його увагу і навіть намагалися цi плани втілити. Тільки далі того, щоб з'являтися скрізь, де він перебував у цей час з друзями, фантазія дівчат не заходила.

Двадцятирічний Юра бачив, що подобається Ані, його друзі часто жартували над ним із цього приводу. І треба дати йому належне - він ніколи не сміявся з Аніних почуттів. Тільки дивився на неї з теплою усмішкою, коли вона вкотре поставала перед ним.

Він був уже дорослий, а вона, п'ятнадцятирічна, вйого очах була ще дитиною, хоч і дуже милою.

А Лєрі ніхто не подобався, ні до кого її серце не тяглося. Та й не до цього було.