Глава 14: Поради Маші

  
  Івану домовитися о зустрічі не заставило ніяких проблем. Вони домовилися зустрітися біля центрального пам’ятника, що стоїть в центрі міста. Він хотів почути її поради, що до його ситуації із Катериною, і він їх отримав, але давайте по порядку.
  Зустрівшись з нею біля пам’ятника об одинадцятій ранку, він відразу почав розмову. Намагався розповісти те, що сталося щоб не казати ім’я дівчини.
- Тобто ти хочеш, щоб я допомогла тобі з однією дівчиною, так?
- Так. Так ти мені допоможеш?
- Добре, що сталося?
- Ну слухай.
  Почавши обережно розповідати, що сталося Маша почала здогадуватися про кого він говорить, але не здогадувалася повністю. Цю ситуація розповідала її подруга, тобто, у її подруги схожа ситуація. 
- Слухай, ця ситуація схожа з ситуацією моєї подруги. Розповідай далі.
  Продовживши розповідати, Маша розуміла, що йому радити. Розповідь тривала декілька годин, він розповідав в подробицях. В його голосі було чути відчай, і їй було його шкода, тому вона вирішила дати не просто поради, а найкращі поради.
- Ну здається це все.
- Ти думаєш, що це спрацює?
- Повинно.
- У мене до речі є вірш, який я хотів їй прочитати.
  Діставши із сумки блокнот де був цей самий вірш.
                                 Твої очі блискучі як зорі,
                                 Твоя думка важлива як ніколи,
                                 Поруч хочеться мені бути,
                                 Щоб захистити від усіх проблем.
- Так згоден, може цей вірш слабкий, але… я не поет. 
- Ну як сказати, можна і вірш їй цей розповісти. До речі, як звуть твою подругу, якщо не важко.
- Її звуть Катерина.
  І тут у голові Маші все склалося, Іван не знав, що Маша і Катерина давні подруги, а Катерина розповідала їй про якогось хлопця. 
- Слухай… не хочу тебе засмучувати, але тобі треба зрозуміти, що вона тебе не кохає.
- Стоп. Ти це про що?
- Я її знаю.
- Тобто, вона тобі розповідала про мене, і що я робив?
- Так – опустивши голову сказала Маша.
  Іван впав у відчай, він не знав, що йому робити, тому і запитав у неї.
- Так, що мені робити?
- Забути.
- Але як?
- Я… не знаю, просто забудь.
  Коли вони розійшлися Іван ще гуляв по місту розмірковуючи про цю розмову, а може Маша і дійсно права? Може треба забути? Але як? 
  Ці питання блукали у голові Івана увесь день. Поки він не захотів поїхати додому. Проходячи біля будинку Каті, Іван подивився у її вікно, і побачив як їй весело. І він зрозумів, що навряд чи він зможе бути поруч. На його очах починають виднітися сльозинки. 
- За що? – постійно він питав себе – За що ти так зі мною?
  Як він тепер буде спокійно жити? Може робота його зможе відволікти? Йому як раз на роботу треба завтра.