Глава 9: Друга спроба зізнання

  Прокинувшись він не міг дочекатися зустрічі. 
- Синку, а ну підійди будь ласка – сказала мати. 
  Іван підійшов не здогадуючись того, що їй було сьогодні потрібно. 
- Так, я тебе слухаю. 
- Я знаю, що ти ідеш у кіно з подружкою, тому послухай пару моїх порад. 
- Мамо, не треба, я сам. І до речі, звідки ти це знаєш? – не здогадуючись спитав. 
- Мені сказала її мати, а їй її донька. 
- Зрозуміло. 
- Я впевнена, що в тебе все вийде, я бажаю тобі удачі. 
- Дякую. 
  І він вдягнувся, взяв гроші і вийшов їй на зустріч. Іван був знервований, ну звісно, а ви не були б знервовані  у такий момент? Але він знав, що в нього все вийде, тому він зібрався з думками і пішов до неї. Коли він прийшов до її хати він почав її чекати, чекав хвилин тридцять, бо він зарано вийшов. 
  Коли вона вийшла і він її побачив, то він просто онімів. 
- Ти сьогодні дуже чудово виглядаєш. 
- Дякую. 
- Ну що, пішли?  
- Пішли. 
  І вони звичайним кроком пішли до кінотеатру. Коли вони прийшли вона відразу вибрала фільм, точніше мультфільм. Іван думав зараз зізнатися, але щось його тримало, тому після сеансу вони вийшли із залу і він це зробив. 
- Катерино, слухай… я… - знервовано казав. 
- Так, я тебе слухаю. 
- Ну як сказати…  
- Кажи як є. 
- Ну… тобі мультфільм сподобався? - невпевнено кажучи він надумав почати з цього. 
- Так, але мені здається ти не це хотів спитати. 
  І справді, Іван не це хотів спитати, але не спитати, а сказати. 
- Так, слухай… я… хотів сказати… 
- Ти хотів сказати? 
- Я хотів сказати, що ти чудово виглядаєш, коли ми вперше зустрілися я загубився, не зміг зрозуміти, що це за диво, що я побачив, ти дуже приваблива і я здається щось… щось… щось відчув тоді. Але що саме, я відразу не зрозумів. Для мене ти еталон краси, найпривабливіша дівчина яку я тільки бачив. І я здається закохався в тебе! – через силу він зміг це сказати. 
- Ти що? – розгублено запитала його.  
- Я кохаю тебе. 
  Вона відразу не зрозуміла, що він має на увазі, і подумала, що він жартує, але все не так просто як вона гадала. Вона посміхнулася і сказала. 
- Іване – скромно сказала по червоніючи. 
- Що? 
- Так не можна. 
- Чого це? 
- Ти не можеш мене кохати. 
- Ти так і справді гадаєш? 
- Так. Ти почнеш проводити зі мною забагато часу, що позабудеш про інших. І зрозумієш, що я не та яку ти мене бачиш.  
- Мені байдуже яка ти будеш. 
- Добре, але давай зачекаємо і ти нічого робити не будеш. Добре? 
- Добре. 
  І вони пішли додому намагаючись не брати до уваги цю розмову. А Катерина була права. Іван так нею захопився, що забув про зустріч зі своїми друзями. А вони переживали за нього, бо він навіть їм не зателефонував. Що їм потрібно робити ? Вони звісно пішли до нього до дому, а там його мати сказала, що він у кінотеатрі з дівчиною. Хлопцям було образно, але і водночас вони за нього раділи.  
  Коли Іван провів Катерину до дому вони попрощалися і домовилися ніколи про це не згадувати. Після цього він пішов до дому де його чекала дуже цікава картина.