Глава 7: Перша спроба зізнання

- Привіт Іване.
- Привіт, як справи?
- Добре, а у тебе.
- Теж, ти сьогодні виглядаєш просто дивовижно.
- Дякую, ти теж гарно виглядаєш.
  Після поливу компліментів вони наважилися піти. Прогулянка була складною для хлопця, а для дівчини вона була чудова. Він дуже сильно хвилювався, “ Як мені їй сказати “, і думав що робити. 
  Іван показував їй різні цікаві міста у парку, навздогін казав ріні компліменти. Робили різні фотографії, ну як вони, він її на камеру фотографував. Він зібрався з думками і покликав її до себе.
- Катерино, підійди будь ласка.
- Добре.
  Вона підійшла до нього з нагодою почути щось цікаве, але він не міг вимовити ні слова, і це змусило її посміхнутися.
- Слухай я… я… Ну знаєш… Я цей… - не зібрано казав він.
- Та кажи вже – с посмішкою вона його підігнала.
  Незважаючи на те, що вона хоче це почути він не зміг цього сказати. Може він був не готовий, або він просто боявся, або щось ще, хто знає. 
- Не зважай уваги – сказав їй.
- Ну добре, потім скажеш. 
  І вони пішли далі, гуляли до самого заходу сонця. Коли сонце майже сховалося вони підійшли до будинку дівчини, і Іван запропонував їй сходити в кіно.
- Слухай, а давай сходимо в кіно.
- Добре, а чого б і ні. А на що?
- На що захочеш
- А на котрий час?
- На я кий вибереш. 
- Це побачення? – с здивуванням спитала дівчина.
- Та ні… це… просто дружня пропозиція.
- Ну добре. 
  Вони домовилися на наступний день, він кричав себе за те, що він не зміг зізнатися, але як кажуть “ В спробах ми не обмежені ”. І він спробує зізнатися їй у кінотеатрі.