9

Белла

Влад ніяк не міг розпочати розмову.

- Мені здалося чи ти справді хотів поговорити.-  підмітила я.

-Хотів та не знаю з чого почати.

- Можливо з самого початку?- підштовхнула я його.

- Вибач мене! - швидко випалив хлопець .- Це варто було зробити швидше. Я дізнався правду про той випадок і вважаю себе повним дурнем ,що одразу не розібрався. Ти можеш мене ненавидіти, але я зруйнував тобі життя. І це було моєю найбільшою помилкою.

- Наш вибір завжди приводить нас до наслідків. І саме твій вибір лишив мене дому, батьків  але привів до того хто справді потребував мене. Того хто подарував найщасливіші моменти життя. Я не тримаю на тебе зла.  Це ти хотів почути?

Влад задумливо  пройшовся поглядом по моєму обличчі та відвів погляд . Ми зупинилися на парковці і я пішла до клієнтки в той час як він продовжував сидіти у машині. Я доволі швидко справилася так як ситуація не була надто важкою. Брат дівчини здійняв більше галасу а ніж сама ситуація.

Повертаючись назад до машини Влада я думала над тим що я відчуваю до нього. Це були вже не ті почуття що колись. Я більше його не любила. Він залишився просто важливою людиною у моєму житті.

- Ти швидко.- сказав хлопець.- Усе гаразд?

- Так, поїхали.

-І до кого ж тебе привели мої дії? - зацікавлено запитав Влад.- У тебе ж нікого немає.

- Відколи ти став стежити за моїм особистим життям?

- Признайся чесно, ти ще досі відчуваєш щось до мене. – впевнено сказав Влад. -  Ти думаєш я не знаю тебе, та ти помиляєшся. Та я хочу аби ти ні на що не надіялася, якщо вони є.

Я знала що він не відстане ,тому краще було сказати це раз і назавжди .

-Владе, моїх почуттів до тебе уже давно не існує. Не знаю що ти там знаєш про мене , але ти помиляєшся. Безперечно ти був і є важливим у моєму житті ,але зараз лише як друг чи брат.

-Ти і ніколи не любила мене , тобі так здавалося.

-Ні ,я справді була закохана але я зустріла людину яка перевернула моє життя, яка кохала мене. І зрозуміла що те що відчувала до тебе це була проста симпатія і більше нічого.

- Я розумію. То ти пробачиш мені?- з якоюсь надією промовив хлопець.

- Так, Владе, я пробачаю тобі. Може тепер моє життя стане хоча б на краплину легшою.

-І де ж та людина, що змінила твоє життя?- знову повернувся до цієї теми хлопець.

-Його вбили.

-Вибач, я не знав і не хотів зробити тобі боляче.

- Все добре.

Решту дороги ми їхали мовчки. Біля мого під'їзду я виходячи з автомобіля промовила:

-Дякую за те що підвіз. Доброї ночі, Владе.

- Доброї ночі, Белло.

І я пішла.

Зайшовши у квартиру на плечі ліг тягар усього дня. Усе відбувається так швидко. Я не думала що прощу їх саме зараз. Та це варто було зробити. Ця образа не давала мені спокійно жити та тепер я з легкістю могла сказати що це вже у минулому. Я наче вдихнула повітря на повні груди.

Я зробила усі свої справи, прийняла душ, повечеряла та нарешті забралася в ліжко. Заплющивши очі я відчула знайомих запах, який не відчувала уже як два роки. Я різко підвелась і оглянула дім та усе було так як і раніше. Цього просто не може бути, мені просто потрібно трішки відпочити.