7

Влад

   Ми усі сиділи у лікарні. Мій батько ,Ангеліна та мати Белли. Тато одразу ж зателефонував їй коли дядько Андрій потрапив до лікарні.  Його стан був вкрай важкий і ніхто не знав що буде далі.

  Коридором почувся стукіт підборів. Мені не потрібно було підіймати голови щоб знати, що вона прийшла. Бела виглядала стомлено у тому одязі що й тоді коли розмовляла з Ангеліною, а одже вона приїхала сюди одразу з роботи .

   Ситуація була напруженою, як виявилося вона не спілкувалася з батьками після того як пішла з дому.

   Белла підійшла до мого батька і про щось з ним пошепки розмовляла. Я поглянув на її матір і побачив у її очах радість. Я впевнений, що вона рада зустрітися зі своєю дочкою . Тоді сталося те чого вона не очікувала, Белла підійшла і заговорила з нею.

- Привіт, мамо!- дивлячись їй прямо в очі сказала дівчина.

- Привіт, Белло!- схвильовано відповіла тітка Емма.  - Я знаю ми дуже завинили перед тобою і  лише недавно дізналося, що сталося там у Лондоні. Мені дуже шкода.

- Досить! - підвищила голос Белла. У її очах промайнув біль і не лише я це помітив . - Поговоримо про це пізніше.

   Далі ми усі сиділи в тиші. Мені було цікаво, що саме сталося з дівчиною. Дивлячись на неї у мене прокидалися якісь дивні відчуття. Думаю це почуття провини, а може щось і більше. Я зробив їй надто боляче тому вона мене не простить. Через мене вона розлучилась з батьками та опинилась в іншій країні зовсім сама. Та можливо у мене є шанс виправити усе.

  Вийшов лікар. Ми усі підійшли до нього та з Беллою було щось не так. Вона вмить зблідла та почала падати навіть не почувши що сказав чоловік. Я був поряд тому з легкістю впіймав її. Як виявилося вона була надто легкою. Підбігла медсестра та сказала віднести її у палату ,щоб вони змогли вколоти їй заспокійливе. Згодом і всі інші підійшли сюди.

  Белла сіла на ліжку і задала питання яке адресувалося до всіх:

-Чому трапилася аварія? Що саме стало її причиною?

-Хтось перерізав гальмівний шлях. Це було сплановано. У нашому з твоїм батьком бізнесі останнім часом невеликі проблеми, на ринку появився конкурент який готовий на все щоб досягти мети.-відповів мій батько.

-А як тато? З ним усе добре?- вона справді турбувалася за нього, але не хотіла цього показувати, тому питання прозвучало надто холодно, наче з якоюсь байдужістю. Та я знав що це не так.

-Небезпека минула, з ним все буде добре.- підвела на неї очі тітка.- Ви б не могли залишити нас на одинці? Мені потрібно поговорити з дочкою.-звернулася вона вже до нас.