4

Два роки тому

 Белла

   Пройшов місяць з того моменту як я приземлилася у Лондоні. Було важко, я залишилася сама у чужій країні. На перший час вирішила поселитися у готелі, там  і познайомилася з Алексом. З людиною, яка замінила мені весь світ. Йому знадобилося багато зусиль, аби вмовити мене з ним зустрічатися та повірити знову у любов.

Перед очима досі момент коли ми познайомилися.

«Я йшла вулицею майже дібравшись до входу в готель. Повз пробігав чоловік і збив мене з ніг. Добряче вдарившись у ногу не могла підвестися. Коли біля мене присів красивий чоловік і став розглядати ногу. Він підняв мене та допоміг дійти до номеру. Потім оглянув і перев’язав місце удару.»

***

  Алекс Дейвісон. Він був старшим від мене лише на 5 років, високий, мужній хлопець. Дейвісон пацював лікарем та мав свою  мережу лікарень. Він повернув мене до життя, допоміг з квартирою та переведенням в університет. Алекс вкладав у мене всю свою любов, але не я. Моє серце все ще боліло через Влада. Та він розумів і завжди казав: «Ти уже зробила мене щасливим, бо подарувала мені можливість любити тебе.» Я бачила як він чекав від мене, ці заповідні три слова, та серцю не накажеш.  

 Три місяці після знайомства Алекс запропонував з’їхатися і я погодилася. Увесь вільний час ми проводили разом, я познайомилася з його батьками. Ми були надзвичайно щасливі.

 Та одного дня він занадто довго затримався на роботі, я почала хвилюватися, телефонувати, але не було ніякої відповіді. Та тут задзвонив мій телефон, я зраділа , але виявилося що це не він.

-Слухаю!

-Ви дівчина Алекса Дейвісона? –проговорив грубий чоловічий голос.

-Так. Щось трапилося, з ним усе гаразд? –усе в середині перекрутилося, я лише молилася щоб з ним усе було гаразд.

-Ви зможете забрати його з відділка поліції?

-Поліції?- здивувалася я.

-Так, Відділок № 5. Приїжджайте. – сказав чоловік.

-Гаразд, я зараз буду.

Я не пам’ятаю коли останній раз так гналася кудись. Запихавшись зайшла у приміщення та почала вирішувати це питання.

Коли вийшов Алекс, я жахнулася. Він був побитий, у синцях, з губи текла кров. Я підбігла і міцно обійняла його. В цей момент у середині щось змінилося, по тілу пройшлися мурашки і я зрозуміла що це. Зрозуміла ,що відпустила Влада натомість впустила у серце іншого.

Алекс мовчки відсторонив мене та вийшов, я з непорозумінням йшла на вулицю за ним.

-Навіщо ти прийшла сюди? – зі злістю сказав він.

-Як це навіщо? Я хвилювалася за тебе. Може ти розповіси звідки ці синці? Ти побився з кимось? - обережно промовила.

Алекс важко зітхнув і почав: « До мене звернувся відомий кримінальний авторитет, щоб я витяг пулю з його людини без повідомлення у поліцію. Ти ж знаєш мене. Я  відмовився, а коли виходив з роботи вони напали на мене та побили, сказавши що пошкодую про своє рішення.»

-А як же поліція?- схвильовано спитала.

-Поліція? Ти не розумієш, що у них всюди зв’язки? Тому нам потрібно припинити наші відносини, не хочу, щоб і ти через мене постраждала.

Я стояла і не могла ні поворухнутися ні вимовити ані слова. Алекс бачив мою реакцію і просто чекав коли я збагну це.

-Ні цього не буде. Це ти не розумієш. Я нарешті стала щасливою, ми були щасливі. Ти не можеш просто так покинути мене, коли я збагнула, що люблю тебе! – випалила я, та коли зрозуміла що саме було вже запізно. Алекс детально розглядав моє обличчя і посміхнувся.

-Вибач, що ти тільки но сказала? Повтори.

-Що ти не можеш мене покинути. – я знала, що він хоче почути, але вирішила вдати вигляд що не розумію.

 Натомість він підійшов до мене в притул, міцно обійняв сказавши:

-Не придурюйся, ти знаєш про що я.

-Я люблю тебе, Алексе!

-І я люблю тебе! Тільки що ти зробила мене найщасливішим у світі чоловіком.- сказав він і поцілував мене. – Але ти повинна пообіцяти, що якщо замітиш щось підозріле я перший про це дізнаюся.

У відповідь я лише похитала головою і сказала : - Обіцяю!

  З цього моменту наше спільне життя кардинально змінилося. Ми робили усе разом, ще більше довіряли один одному. Алекс одночасно з роботою намагався вирішити питання щодо ситуації з цим небезпечним чоловіком. Він мав багато впливових знайомих і казав що скоро усе це повинно закінчиться. Але ці люди не боялися , а навпаки почали діяти ще інтенсивніше. То підпалили машину, то присилали листи з погрозами, але ніколи не діяли відкрито. І це мене дуже турбувало. Та я вірила своєму коханому і знала, що ми впораємося з цим.