3

  Белла

  Прокинулася я як завжди у сльозах. Я давно намагаюсь впоратися зі жахіттями та страхами, які мене мучать. Та поки мені цього не вдалося зробити.

 Сьогодні вівторок. Знову робота і лише робота. Я швидко прийняла душ, поснідала та пішла одягатися. Мій погляд впав на витончений класичний костюм, долом піджака водопадом спадали ланцюжки з камінчиками, вони досягали близько 2 см. На ноги обула чорні лодочки під колір костюму, волосся ж прибрала у елегантний пучок. Я вийшла з дому, задоволена своїм виглядом.

 Так як у мене своя машина, то я швидко дісталася роботи. Зайшовши у офіс я привіталася з помічницею, вона відповіла і сказала, що так як у мене була вільна година ,вона записала клієнта, якому дуже терміново було потрібно.

  Я з цікавістю зайшла у кабінет і як думаєте кого я там побачила? Звісно ж Влада з сестрою. Ми зустрілися з ним поглядом і моя посмішка злетіла з лиця. Він помітив це і сказав:

-У Ангеліни знову сталася панічна атака.

Без зайвих слів я приступила до діла. Розмовляючи з дівчиною, постійно відчувала на собі задумливий погляд Влада, але відразу ж прогнала дурні думки з голови зосередившись на роботі.

Влад

Я був повним дурнем, коли вчинив з нею так, не розібравшись. Лише рік потому я дізнався що Белла справді в нічому не винна, а це все було лише маніпуляцією Ліни. І як я зразу не зрозумів? Гнів наче засліпив мою голову та й я довіряв Ліні бо думав вона не здатна на таке. Після того як Белла пішла з мого життя, признаюся чесно мені було важко без неї. Я розповів її батькам правду і бачив як вони з дня вдень мучать себе. І причиною цього став я.

 Насправді Ліна ніколи не була вагітною, підробні фото вона створила власноруч. А я застряг у центрі брехні.

 Я не бачив Белли два роки та й не думав, що вона взагалі сюди повернеться. На скільки мені відомо вона не спілкується з батьками і ніхто не знає, як вона там жила у Лондоні.

  Дівчина дуже  змінилася. Ні, не зовнішністю, вона залишилась такою ж красивою і як тоді. Привертала чоловічі погляди до себе. Белла не була вже тією радісною, доброю та відкритою дівчиною. На її обличчі можна було побачити втому, а у очах океаном плескався біль. Вона вдягала маску спокою, витонченості та без емоційності. І я розумів, що одна з причин цих змін це – я. Тому мені краще триматися від неї подалі і ненавидіти її, щоб не завдати ще більшого болю.

Белла

Майже під кінець розмови Ангеліна протягнула мені конверт:

-Ось, я зробила так як ви і казали.

- Я не буду його читати. Зараз, якщо ти не проти, ми спустимося у зелену зону на вулиці.

-Так звичайно, ідем.

  Ми усі троє вийшли з мого кабінету, який розміщувався в приватній клініці, та підійшли до ліфту. Мені було некомфортно знаходитися так близько до Влада, але попри це моє обличчя продовжувало залишатися непроникним.

  Я все ще пам’ятаю запах його парфуму, його посмішку. Після Влада у мене була лише одна людина, яку я любила, але ця любов не була і частиною того, що я відчувала до Влада тоді. Я зрозуміла що це було лише дитячим захопленням. Та з часом я змогла відкрити своє серце. Я була найщасливішою у світі, але це тривало не довго. Доля наче гралася зі мною, то давала людей то забирала їх залишаючи болючий відбиток який досі кровоточить.

  Ліфт зупинився на першому поверсі, ми пройшли на вулицю і зупинилися у місце де було можна розводити невелике вогнище.

-Ангеліно. – Звернулася я до дівчини.- Клади листа сюди.

Дівчина дивилася на мене з непорозумінням.

-Ти зараз усе зрозумієш. – Клади.

Вона обережно поклала його у місце де і раніше горів вогонь, та стала чекати подальших дій.

-Ось візьми сірники, та спали цей лист.

Ангеліна виконувала усе мовчки.

-Ти повинна відпустити ту біль ,що тримаєш у собі. Вона повинна зникнути так як і цей лист.

Полум’я охопило білий аркуш поїдаючи цю чистоту і залишаючи лише попіл.

-Що ти відчула коли він догорів? -подивилася я на дівчину.

Влад увесь цей час просто спостерігав за цим.

-Нічого я не відчуваю.-розізлилась Ангеліна. – Ви намагаєтеся допомогти, але що ви можете знати про біль втрати. Та хто ви така, щоб казати мені відпускати його чи ні? Це була моя мама, моя люба матуся.

-Так, справді, що я можу знати. Я справді хочу тобі допомогти, але ти продовжуєш себе мучити, тобі подобається ця біль, тому ти не хочеш її відпускати. –спокійно промовила.

-Владе, я хочу іншого психолога, я не хочу більше ходити до неї. Ти був правий вона справді нездарність.- зі злою усмішкою сказала дівчина

Хлопець мовчав, лише подивився на мене з піднятою бровою. Він чекав, що ж буде далі. Але я давно навчилася не проявляти своїх справжніх емоцій.

-Ангеліно, ти повинна зрозуміти, що наскільки б боляче тобі не було, ти не можеш причиняти біль іншим. Скільком ти наговорила грубості через жалість до себе? Тобі боляче, тому ти й намагаєшся завдати його  іншим. Я не тримаю тебе, ти можеш обрати собі іншого лікаря, якщо хочеш. Вибір за тобою. – я перевела погляд на неї, а потім і на Влада та додала. – Мені час. До побачення Ангеліно.

  Я залишила їх та пішла продовжувати свою роботу.

Кожен по різному переносить свою втрату. Хтось кричить, завдає болю іншим, не хоче щоб його жаліли чи співчували.

А хтось просто переживає цю біль в собі вдаючи що все добре.

Мій біль досі живий. Я замкнула його в найпотаємнішій частині душі. Подалі від всіх.

 Сьогодні мені довелося затриматися трохи довше, так як потрібно було заповнити документи. Коли я майже закінчувала, мій телефон засвітився. Це був хрещений.

-Слухаю. – підняла я слухавку.

-Белло, твій батько потрапив в аварію. Зараз він у лікарні у важкому стані. Ти потрібна тут.

-Скиньте адресу, я зараз буду.

Я наче потрапила в минуле. Знову страждають близькі мені люди. Не дивлячись ні на що, потрібно їхати, адже це мій батько і цього ніщо не змінить. Я відчувала що нарешті зможу переступити ту лінію яку він накреслив між нами тоді. Не скажу що забула те як він вчинив. Досі моментами коли заплющую очі виникають образи дня з якого все і почалося.