Надія стає болем

... Починалося масштабне приготування до бенкету. Суцільна суєта, сварки і як завжди ніхто нічого не встигає. Бо вперше за період захоплення князівства має відбутися епатажна подія. Тож крадькома, по опівночі, коли всі міцно вклалися після тривалої праці, мала покоївка прокралася до саду. Користуючись вказівкою батька, вона проходить до темного магічного купола, де ховаються рештки архітектурних пам'яток.

Нарешті їй вдалося покликати «Темну правду». Перед нею в темній залі постали всі ті, кого вона бачила за часів правління батьків: дядьки Танасій і Теодосій – знані мореплавці зі Сходу; брати Платон і Спиридон – науковець і кравець з північного Заходу. Викладач Ярило Гаврилович, митець Лаврін Світоч, мірошник Славко і коваль Левко. Що Мечниця Горпина та чародійка-знахарка Меланка, бондарка Галина й ткачиха Юстина. А ще представники графської родини: батько Любомир і донька Богуславка, та герцогські діти Климко і Мирося. Усі представничі прошарки суспільства різних галузей та направлень, як і в минулому, стають на захист чесної влади.

–Нас нарешті кличуть ...

–Я не маю права не прийти. Ми зобов’язані допомогти ...

Бійці та бійчині різного віку й стану, за довгий час зуміли зустрітися всі разом. Їм було що обговорити, в принцеса німо стояла, вдивляючись в лиця кожного й кожної.

Чорна сутність з жовтими очима та коротким волоссям підбігла, палко обіймаючи. До неї приєднався синньоокий парубок того ж віку, щиро усміхаючись. Недалеко стояла молода дівчина з довгим волоссям та пурпуровими очима, підозріло спостерігаючи за принцесою. Миттєво підійшовши до неї, посунувши дівку з хлопцем, торкнулася ран: –Що трапилося, Дзвонику?

Цілковита тиша. Уся радість за секунду стерлася, мов і не було.

Нарешті з її уст пролунало: –Яка я рада, що ви – не моя вигадка...