–Доню, як гадаєш, за рахунок чого держава процвітатиме?
–Гадаю, якщо влада ставить за мету розвивати країну, тоді й буде результат
–А влада – це хто?
–Люди?
–Безсумнівно. А люди – це група чого?
–... Суспільства?
–А суспільство – це хто?
–Я. Ти. А ще тато.
–А твоя няня Паразка? І кухар Гаврило?
–Це теж суспільство.
–Якщо ми всі – одне суспільство. То народ – це теж суспільство
–І ми всі – одне ціле?
–Правильно! Тоді за рахунок чого держава процвітатиме?
–... Об’єднання нас усіх?
–Молодчинка! Лише через взаємопорозуміння і єднання нам і досягти спільної ідеї розквіту нашої Батьківщини...
Чим ця окраїна могла б вразити королівство, в десятки разів більше за неї, з могутнім військовим потенціалом? Нічим. Загарбницькі політикани й вороже налаштована програма правлячої родини не передбачали шукати металургійні чи культурні цінності, а прагнули відрізати якомога більший шмат землі. Для чого? Ніхто не знає. Певно, для задоволення власного его чи щось на кшталт. На відміну від своїх звичайних вторгнень, цього разу їх більше цікавило розширення своїх меж на карті. Чи збиралися вони порушувати права й свободи іншої узаконеної зареєстрованої держави? Так. Чи турбувала їх думка про доречність такого нападу? Ні.
#4454 в Фентезі
#1153 в Міське фентезі
#656 в Бойове фентезі
політика і зрада, магія пригоди поєдинки кохання секрети, темна казка
Відредаговано: 17.11.2025