Остання надія в крихті землі

...–Відданість правді? – скептично глянувши, засміявся король Тінупівський. Погляд неба захмурнів, погода передбачала зливу. У кабінеті, де проти вікна розміщений стіл з книжковими шафами й столом для гостей, переважно дотичних до політичних поглядів власника маєтку, було темно, сіро. Лампи ледь освітлювали приміщення, пригнічуючи атмосферу довкола.

–Продовжуйте приготування. Я захоплю це королівство...

...На околицях стародавньої династії облаштувалося невеличке, нічим невиняткове князівство. Безглузда мішень для провідних країв, бо не мала стратегічної важливості, внутрішньої чи зовнішньої політпереваги.

Проте тутешню владу місцеві любили більше ніж у сусідніх країнах-гігантах. Чому? За поважливе ставлення князя й княгині. Їхнє бачення політики ґрунтувалося на вченнях «казкової» династії минулого. Під палацовий комплекс відведено маленьку площу землі, бо переважно гроші з казни йшли на потреби населення. І спільними зусиллями було досягнуто високого рівня добробуту. Безперечно, верховна сім’я не лише знала істину давно забутої частини історії. Але й здавна має доказ тієї правди в колі своїх довірених осіб. Таємне товариство «Темної правди» – ТТТП.

Приховані бійці(боєць-бійчиня) з боку княжича й секретні борчині(борчиня-борець) на стороні княжни. І про яких знали виключно сама родина. В буденності це звичайні люди, що живуть в різних куточках материка. Та за невідкладним покликом політичної верхівки в таємному місці, в потрібний час з’являються всі «Покручі» у вигляді Сутностей із очима кольору синього безмежного неба, пшеничного безкрайнього поля чи пурпурного багатого розквіту- символіка династії. За обрисами їхніх тіл можна впізнати людей, та все ж вони лишаються поглинутими прокляттям...