ГЛАВА 5

Вони так довго гомоніли, що навіть не помітили, як почало світати. Тому було прийняте рішення швидко застрибнути під ковдру і лягти спати, щоб хоча б якось задовольнити потребу організму у відпочинку. Ліка лежачи у своєму ліжку прокручувала в своїй голові цей божевільний день і не могла зрозуміти, як поводити себе далі з Арсеном. Дівчина була звісно дуже йому вдячна за допомогу, але й зловживати його підтимкою не хотілося. 

Одне вона зрозуміла чітко - все в житті відносне! Нічого немає постійного. Ось тобі може бути відносно добре, а вже за мить тобі можуть дати по голові та скалічити на все життя. Під такі думки Ліка засинала на новому місці. Поки вона відчувала якийсь незримий спокій, але душа все ніяк не могла заспокоїтися. Звісно зрозуміло, що душі потрібний був час, але де взяти той час, коли в тобі вже зараз зростає нове життя. Де взяти той час, коли ти вже навіть сама собі не належишь. Ні думками, ні життям. 

Коли Ліка прокинулася Арсена вдома вже не було, але на кухонному столі стояла тарілка з млинцями, баночка зі сливомим варенням та  корзна з фруктами, а поруч з цими смаколиками лежав папірець, взявши його до рук дівчина прочитала текст, який квапливо накидав Арсен і посміхнулася. 

"Вибач, що не дочекався твого пробудження, а будити тебе не хотів, тому поснідай, виклич таксі  і буду чекати тебе в клініці на огляд! До зустрічі!".

Ще ніколи і ніхто так не проявляв турботу про неї. Це відкриття приємно вразило Ліку і на очі набігли сльози, ох, цей цікавий стан. Вон була занадто емоційна зараз, бо ще не відійшла від зради коханої людини. Ось наче б то було все добре і зрозуміло, а вже за мить вона знаходиться в будинку малознайомого чоловіка, готується стати мамою, а що чекає її в майбутньому знаходиться під грифом "державна таємниця". Це так її турбує, так змушує нервувати. 

Відклавши клаптик паперу з текстом Ліка взяла склянку і налила в неї води, підійшла до вікна і неквапливо почала пити і розглядати подвір`я. Її погляд наштовхнувся на чудову альтанку, поряд з якою розмістилася гойдалка. Ліці так сильно захотілося на ній покататися, що відставивши склянку з водою на стіл, вона ринула на подвір`я до гойдалки. Відчуваючи себе маленькою дитиною дівчина гойдалася і весело махала ногами, поганий настрій і невідомість відійшли в бік, зараз Ліка насолоджувалася життям. Скільки минуло часу вона не розуміла, але в животі відчула жалібний спазм і звук, який говорив про те, що сніданок досі залишається на столі, тому вона повернулася до будинку.

З'ївши сніданок Ліка вимила за собою посуд, взяла до рук телефон та попрямувала до тієї ж гойдалки, котру залишила, по дорозі до якої набирала номер подруги. Гудки довго йшли і ніхто не відповідав, дівчина вже збиралася скинути виклик, але все ж Тамара встигла відповісти.

- Алло, Ліко! Привіт! Як ти, дівчинко? - голос подруги трішки звеселив дівчину.

- Привіт! Томо, все добре! Ну, напевне добре, я вже не розумію, добре в моєму житті все чи я втратила вміння радіти дрібницям, які й роблять життя - прекрасним! - з частиною суму відповіла дівчина.

- Хочешь я приїду до тебе? Поп'ємо чаю, я привезу смачнючого тортика, кілограм морозива, фруктів і трішки потеревенемо про життя! Хочешь? 

- Мммм... як би тобі це скзати, але за момент нашої останньої зустрічі, дещо сталося, я вже не живу в своєму домі, тому навіть не знаю чи доречно це буде.... - в телефоні запанувала тиша, мабудь подруга переварювала інформацію, а Ліка чекала, як на таке зізнання відреагує Тома.

- Ем, як це змінила місце проживання? Переїхала? Куди? Тобі ж немає куди поїхати! Точніше до вчора не було! Що сталося? Макс зрозумів, що втратив і ви помирилися? Ви що з'їхалися? - питання лилися, мов з відра від подруги.

- Ні, з тим бабієм ми не мирилися! Бачити його не хочу! - емоційно зреагувала на згадку про колишнього Ліка. - Я переїхала до свого лікаря - Арсена.

- Щоооо??????? Кхм.... - було чути, якийсь гуркіт в телефоні. - От чорт! Моя чашка! Ліко, ти з розуму з'їхала? Який в біса лікар? Ще вчора у тебе нікого не було, а сьогодні я дізнаюся, що ти не живешь вдома, що в тебе з'явився якийсь Арсен! Ти, що смерті моєї хочеш? Серцевого нападу мені бажаєш? - подруга емоційно верещала в слухавку, що Ліка аж морщилася від її роздратування.

- Томо, заспокойся, я прошу тебе! Мені не можно хвилюватися, тому прошу давай заспокоємося і я тобі все поясню, але як я розумію це потрібно робити при особистій зустрічі, тому якщо ти не проти, зустрінемося в кав'ярні Шанти, після того як я пройду огляд в клініці, тому зустріч відбудеться десь через пару годин. Згодна? - примирливо сказала Ліка, бо їй зовсім не хотілося втрачати таку подругу, як Тамара.

- Ти ще питаєш? Звісно, я згодна! До зустрічі, люба! - і подруга скинула виклик, а Ліка зрозуміла, що перестала дихати чекаючи відповіді подруги.

- От що за день! Моє життя суцільні пригоди на американських гірках, то до смерті страшно, то інколи попускає та навіть ловиш кайф! - мовила Ліка в порожнечу будинку.