Восьма

Ранок різав очі яскравим світлом та гучною музикою. Він розплющив червоні очі та відчув як головний біль стискає скроні. Похмілля було жахливим. Тремтяча рука шукала пляшку горілки, яка мала бути десь поблизу. Сергій зазирнув під ковдру та побачив себе геть голим. Він зробив ковток горілки та поставив пляшку на підлогу. Згодом головний біль почала зникати.
Коли плейлист зупинився, він почув шум води. Певно, хтось зараз приймає душ, який також не завадив би зараз рок-зірці. Вода перестала шуміти.
Сергій прислухався до легких кроків.
До кімнати зайшла гола брюнетка, яка витирала рушником волосся.
- Прокинувся? Як себе почуваєш?
Сергій намагався пригадати цю дівчину, але все було марно.
- Треба пити, інакше буде важко, — посміхнувся Сергій та зробив ще один ковток.
Дівчина знову увімкнула плейлист, який був у неї на повторі. Та свої пісні Сергій був готовий слухати вічно.
- Ми займалися сексом всю ніч під твої пісні. Це так романтично, — згадувала дівчина.
- А де мій телефон? - поцікавився хлопець, озираючись по сторонах.
- Гадки не маю, — посміхнулась дівчина та підійшла до столу. Вона зробила кілька вправних рухів пластиковою карткою, та скористалась купюрою. Звук шмигання носом.
- Ти будеш? - запропонувала вона.
- Ні.
- Як хочеш.
В неї були чудові форми, карі очі та приємний голос. Але Сергій геть не пам'ятав її ім'я. Було не зручно спитати його знову та пам'ять повністю була відсутня.
- Певно ти нічого не пам'ятаєш? - припустила дівчина.
- Ага. Пробач, будь ласка, — посміхнувся Сірий.
- Ми познайомились у нічному клубі. Мене звати Тетяна, — нагадала вона.
- Який сьогодні день?
- Четвер. Четверте січня. Рік потрібно називати?
- Дякую. Не треба.
- Знаєш, я одразу тобі не повірила...Та коли ми зайшли у караоке, зясувалось що ти не брехав.
- Не брехав, що вмію співати?
- Не брехав, що ти музикант.
- Про що я тобі ще розповідав?
- Майже про все, — посміхнулась Таня.
- Боже, — зітхнув Сергій.
- Не бійся. Я вмію тримати язик за зубами. Тим паче ти мені дуже допоміг.
- Допоміг? Чим? 
- Ти заплатив оренду за мою квартиру.
Сергій роздивився стан квартири та згадав перше орендоване житло у Києві. Оцінив оренду такого житла у грошовому еквіваленті.
- Де ми зараз знаходимось? Територіально?
- Троєщина.
- Зрозуміло.
- Коли ти тверезий...Ти такий інший, — помітила Таня.
- Мені вже час йти!
- Без проблем. До речі, я позичила в тебе картку для своїх назальних справ, — зізналась Таня.
Сергій поступово знайшов свій одяг, а потім підійшов до дзеркала у ванній кімнаті. Відображення було жахливим. Він відкрив холодну воду та умив як слід обличчя. Волосся також не завадило б помити та поголитися. Але зараз все це турбувало Сергія найменше. Йому було потрібно заглушити той страшний біль, що вулканом виходив з його серця.
- Мені треба подзвонити. Дай, будь ласка, свій телефон.
Тетяна принесла Сергію свій телефон.
Хлопець набрав добре відому комбінацію цифр. Почався виклик.
- Алло, — почувся бадьорий чоловічий голос.
- Олександр Іванович, це Сергій...
- Ти куди зник, хлопче? Чорт забирай! Я хвилююсь...Ти де?
- Зі мною все гаразд. Ви зможете мені допомогти фінансово, — звернувся Сірий.
- Звісно зможу... Мішель непокоїться за тебе і...Марія теж не може з тобою зв'язатися.
- Я завітаю до нього дуже скоро.
- Гаразд. Твій рахунок не змінився?
- Мій рахунок не змінився. 
Сергій поклав слухавку та повернув телефон Тетяні.
- Дуже дякую. 
- То ми ще побачимось?
- Гадаю, що так! 

 Після третьої спроби дзвонити у дзвінок, двері нарешті відчинились. На порозі стояв сонний Мішель, та коли він побачив Сергія то одразу прийшов до тями.
- Заходь! - запросив Михайло.
- Пробач, що розбудив...
- Ти спілкувався з Олександром Івановичем? - поцікавився Мішель, проводжаючи гостя до кухні.
- Так. Ми дамо концертний тур по Білорусії.
- Ось як? — здивувався Мішель та замовив на кавовому апараті американо.
- Та цього він ще не знає. Це мої плани на початок року, — попередив Сергій.
До кухні завітала Інна. Вона подивилась на Сергія з жалем.
- Привіт.
- Це тобі.
На кухонному столі з'явилися ключі. Сірий мовчки поклав їх у кишеню.
- Вона дзвонила тобі багато раз, щоб повідомити... - почала розмову Інна.
- Повідомити що?
- Марія залишила ключі та поїхала, — повідомила Інна.
Сергій зітхнув.
- Є щось випити? Міцніше кави? - прибрав гарячу ароматну чашку та поцікавився Сірий.
Інна мовчки пішла до кімнати та повернулась з пляшкою джина.
- Має бути швепс, — дівчина показала пальцем на холодильник. Мішель перевірив його та дійсно знайшов там пляшку прозорого напою.
- Ти все правильно зробив, — підтримала Інна.
Дівчина подбала про якість пропорції джин-тоніка та пригостила гостя.
- Ти тримайся, — під'єднався до бесіди Михайло.
- Куди я дінусь...
- Можеш лишитись у нас, — запропонувала Інна, — Якщо тобі потрібна підтримка.
- Ні. Все гаразд. Я впораюсь.
- Тобі зараз не потрібно знати ніякі подробиці...Та коли пройде певний час, я тобі все поясню, — зізналась Інна.
Сергій одним ковтком випив свій коктейль та піднявся.
- В мене все буде добре!

Після її виїзду, у квартирі стало дуже пусто, сумно та холодно. Ця самота різала його на шматки. Він намагався триматися та подумки лізли у голову кожну мить. Алкоголь вже не допомагав, така собі межа. Мозок не хотів вірити в те, що щастя закінчилось разом з новорічними курантами. Все як у казці про Попелюшку. Сергій усюди бачив її... До спальні він більше не заходив, вона стала для нього "забороненою кімнатою".
Нова електрогітара ховалась за призмою скляних пляшок. Сергій лишив недопалок у попільничці та налив собі скотч. Він взяв гітару й почав грати так, неначе грає в останнє. Крізь імпровізацію народжувались цікаві та глибокі мелодії. Чому почуття втрати таке сильне і справжнє? 
Хлопець досі не мав таке натхнення. Після декількох спроб, мелодія нарешті почала звучати. Народилась нова пісня. Слова неначе самі прийшли до цієї пісні. Сергій знайшов чорний маркер та почав записувати текст на підлозі. Неначе одержимий, він записував кожне слово, а потім грав на гітарі та співав.
Коли пісня була готова, а Сергій вже не читав текст з підлоги, залишилося тільки дати їй назву. Він поглянув у вікно, за яким сьогодні панувала негода. Щось дуже сумне відображалось у його погляді, з самого дна душі.
"Втрачена мрія".