П'ята

 Сергій повернувся до дому пізно. На столі його чекала вечеря. Дівчина сиділа за ноутбуком та займалась пошуком житла.
- Як справи на репетиції? Чому такий кислий?
- Через сім днів виступ...Можливо, це сама головна подія в моєму житті.
- Сумніви це нормально. Та я гадаю, що в тебе все вийде.
Сірий хотів було згадати про Діму та його неналежний стан, але вчасно зупинився.
- Ваші демо дуже сподобались і вас запросили на виступ! Тепер все залежить тільки від вас!
- Так, — погодився Сергій.
- Я буду поруч. Не бійся, — пообіцяла Маша та взяла хлопця за руку.
- Щось знайшла? - звернув увагу на монітор Сергій.
- Так! Є недорога квартира на лівому березі.
- То давай завтра з ранку поїдемо та подивимось, — запропонував Сірий.
- Добре, — посміхнулась Марія.
Сергій звернув увагу, що мобільний Марії нескінченно блимає на комоді. Він зазирнув в дисплей та побачив знайоме ім'я. Марія помітила, що він знову не дає їй спокою.
Вона взяла смартфон та заблокувала номер Діми.
- Пробач. Я не можу зараз з ним сваритися, - промовив Сергій.
- Я знаю. Тобі не треба цим займатись. Це моя проблема.
- Він скоро все зрозуміє та припинить дзвонити. Мабуть, добряче напився, — припустив Сергій.
Запанувала тиша.
- Поцілуй мене, — сказала Марія та розстібнула ґудзик на своїх джинсах.
Вони злилися в поцілунках, обіймаючи один одного.

 Переїзд на нову квартиру дав абсолютний простір та свободу для кохання і творчості. Родичі Сергія повернулися із-за кордону в кінці неділі. Вони були здивовані раптовим рішенням племінника переїхати. До виступу залишалось трохи менше тижня, а робота взяла Сергія під хомут! Він був здивований новому графіку та дуже наполягав знайти йому напарника. Часу для генеральної репетиції також не знайшлось і у Макса, всі сподівання залишались на саунд-чек.
Сергій повертався пізно з роботи та навіть втомлений брав до рук гітару та повторював пісні.
 
 Він розплющів очі та дивився на стелю. Ще було дуже рано. Марія спала поруч, сховавшись під ковдрою. 
Сьогодні той самий день. Фестиваль, який очолює гурт Анна. Вони хедлайнери на цей захід. Сергій полюбляв їх пісні та сьогодні випала велика честь зіграти на одній сцені.
 Після сніданку, Сергій подзвонив до Макса. Вони домовились зустрітися раніше.
- Пробач, що тікаю так рано, - промовив хлопець, одягаючи взуття.
Марія стояла в коридорі. 
- Я тебе розумію. Та в тебе все вийде!  
- Буду чекати тебе на концерті.
Поцілунок на прощання. Двері квартири зачинились.
На вулиці його зустрів вітер. Дорогою до метрополітену, він слухав свої демо пісні.
Макс та Діма зустріли Сергія вже на місці, біля клубу Бінго.
- Нам треба як можна раніше почати репетицію, — твердив Сірий.
- Чувак, нас пропустять тільки на саунд-чек. Раніше туди не потрапити, — запевняв Діма.
Дмитро був сьогодні в гарному настрої та виглядав бадьоро. Сергій помітив це одразу.
- Тоді ми маємо прийти перші на саунд-чек! - зробив висновки Сірий.
- Так і буде, — погодився Макс.
- Чуваки, на вулиці вже холодно тусувати. Може зайдемо до якогось закладу та вдаримо по бокалу пива? - запропонував Діма.
Макс та Сергій посміхнулись.
- Мені не завадить трохи нерви заспокоїти, — зізнався Сергій.
- Але не багато! Бо не зможу рівно грати, — попередив Макс.

  В закладі, в цей час, було достатньо вільних столиків. Хлопці зайняли стіл біля вікна та одразу замовили пива.
- За Едгара По, - підняв тост Макс.
- Хочеш випити за письменника? - поцікавився Сергій.
- За нього теж.
Вони стукнулися келихами. Приємна розмова поступово вбивала час. Зворотний відлік.
Сергій постійно слідкував за часом. В ці години разом — Макс та Діма стали для нього неначе родиною.
- Хлопці, нам пора йти.
- Ну то що? Всі готові до рок-н-ролу? - посміхнувся Діма, зазирнувши в очі до кожного.
- Будемо грати, як в останнє! - висловив свій настрій Макс.

На сцені вже стояло музичне обладнання та працювали люди. Хлопці зайшли до клубу по спеціальним бейджам з назвою гурту.
Їх зустрів сам звукорежисер цього заходу — Микола Скринін. Серйозний дядько з дредами та бородою до живота, в футболці In Flames.
Музиканти чекали біля сцени, зі своїм інструментом.
- А ви в нас хто? - поцікавився Скринін.
- Едгар По, — відповів Сергій.
- Чого так рано? - здивувався Микола.
- В нас дебютний виступ...Хочемо підготуватись як слід, — зізнався Сірий.
- Розумію...То добре! Йдіть на сцену, зараз вам влаштуємо сейшн.
Макс посміхнувся та стукнув Сергія по плечу.
- Чувак, а ти маєш вплив на людей.
- Можливо, — засоромився Сергій.
- То вплинь на Марійку, щоб повернулась до мене, — жартував Діма.
Та для Сергія цей жарт був не смішним.

 Зі сцени пустий зал виглядав не таким страшним та якщо уявити масу людей одразу стає страшно. Сергій шукав точку свого комфорту, поки інші музиканти та технік випробовували інструменти.
Сьогодні Макс гратиме на Premier, а ця ударна установка дуже дорога та популярна в світі. Діма не розлучався зі своєю бас-гітарою Epiphone, він придбав її коли ще грав в колишньому панк-гурті.
Мікрофони для вокалу Shure не дивували Сергія, вся його увага була прикована к боковим моніторам та величезним колонкам Marshall. Він неначе опинився в "лабораторії звучання", де проводили досліди над якістю.
Хлопці починали грати, а Микола Скринін чаклував над низькими, високими та середніми частотами. Саунд-чек був не звичайною репетицією, а чернеткою.
Кожна помилка перед аудиторією може стати фатальною. Адже в залі всі будуть чекати на Анну, справжніх монстрів у світі українського металу. Edgar Poe пройде непомітним чи набере бали симпатії?
 Очікування в гримерці видалось справжнім випробуванням для нервів. Хвилювалися всі музиканти гурту Edgar Poe. Безкоштовне пиво вже не допомагало хлопцям, тільки вгамовувало спрагу. Діма не зізнався хлопцям у своїй пристрасті до хімічних речовин. Та Сергій помітив його надзвичайну бадьорість, навіть після п'яти бокалів пива він залишався тверезим.
Там в залі вже стояв гул натовпу, який зібрався відриватися по повній. Голос ведучого привітався з публікою.
- Ну що, хлопці! Задамо жару! - підтримав Макс.
Музиканти стали в купу та обійнявшись чекали.
Леді та джентльмени, зараз на цю сцену вийдуть наші дебютанти...Дуже класні хлопці, їх демо мене зачарували. Зустрічайте! Гурт Edgar Poe!!!
Після цих слів, Сергій відчув як його серце в середині почало несамовито битися.
- Пора, — сказав Діма та перший рушив до дверей.
В залі стояв запах диму, алкоголю та мрії, яка ось-ось здійсниться. Освітлення падало на сцену і коли Максим зайняв місце за ударними, глядачі помітили його та почали вигукувати різні слова: "Давай!", "Задайте жару!"
Діма вийшов на сцену та привітався жестом з глядачами. Він почував себе зараз ніби серфер який піймав хвилю. Ритм-секція почала з імпровізації. Сергій з'явився останнім.
Він підняв погляд на зал, щоб побачити її...Та в такій купі людей, було важко помітити Марію. Страх поступово зникав, тепер тільки відповідальність.
Сірий підійшов до мікрофона та промовив:
- Для нас велика честь грати сьогодні на цій сцені для вас. Ми спробуємо підкорити ваші серця! Тому перша наша пісня "Серця"!
Публіка відповіла оплесками та вигуками.
Макс задав ритм.
В колонках з'явився той чарівний перебір. Ця мелодія не могла не подобатись.
Через мить партію гітари збагатив басист. Далі почався драйв та аудиторія застрибала.
Сірий знайшов ту саму комфортну точку на сцені та почав співати. Він навіть не знав, як зараз звучить його голос для людей, які прийшли сюди. Він забув про все на Світі, окрім: гітари, голосу та своїх колег.
Так народжується любов, так втілюється мрія.
Коли гурт дограв пісню, публіка неначе вибухнула. Відчуття було краще ніж секс.
Сергій знов намагався знайти Марію поглядом, та все було марно.
Після четвертої композиції, Edgar Poe закінчив свою програму. Це був справжній фурор!
Хлопці покинули сцену. В гримерці вони почали обійматися та радіти вдалому початку.
- А зараз ми маємо напитися в дошку! - закликав Макс.
- Так! Зробимо це! - підтримав Діма.
Сірий також погоджувався с хлопцями, але перше ніж почати пити, він хотів знайти Марію.
В залі з'явився наступний гурт, який також був дебютантом. Сергій приєднався до натовпу, аби знайти її. Багато дівчат зустрічали його поглядами. Він підійшов до бару та написав повідомлення.
"Я біля бару. Чекаю на тебе."
Марія не відповідала.
Сірий звернувся до бармена.
- Порцію скотчу.
- Гарний виступ, - відповів бармен та дістав пляшку Чіваса з полиці.
- Дякую.
Він випив скотч та попросив повторити. Його очі бігали зі сторони в сторону.
Невдовзі серед натовпу Сірий побачив знайомі обличчя. Макс та Діма знайшли його.
- Чувак, ти чого втік від нас? - здивувався Діма.
- Треба було побути самому кілька хвилин, — пояснив Сергій.
Макс замовив на барі випити.
- Я вже подумав, що тобі стало соромно за наш виступ і ти зник! - шуткував Макс.
- Все добре.
- Ти якось дивно себе поводиш, — помітив Діма.
Сергій пропустив мимо вуха його слова, бо в цей момент він побачив Марію.
Дівчина прямував до бара. Вона пройшла мимо Макса та Діми. Підійшла до Сергія та поцілувала його з такою пристрастю, що в нього відбулася ерекція.
Дмитро дивився на них зі сторони та був шокований.
- Я шукав тебе, — зізнався Сергій.
- Я помітила.
Максим також не розумів, що зараз відбувається.
Діма схопив Машу за руку та хотів її відвести в сторону для розмови.
- Пусти мене! - заперечила дівчина.
- Мені потрібно з тобою поговорити!! - перетворившись на звіра кричав Діма.
- Не потрібно! - втрутився Сергій.
- Я щось не можу нічого зрозуміти, чувак...Вона з тобою? - здивовано промовив Дмитро.
- Вибач. Та це правда.
- Паскуда, — промовив Діма та вдарив Сергія в обличчя.
- Макс, допоможи! - просила Маша.
Максим намагався зупинити бійку та Дмитро оскаженів.
Він бив Сергія так, неначе хотів забити до смерті.
Двоє хлопців з натовпу підбігли до Діми та змогли відтягнути його в сторону. Маша кинулась допомагати Сергію.
- Тобі боляче?
- Все добре. Він просто дуже злий, — пояснював Сергій, прибираючи з губи кров.
Діму тримали під руки, та він намагався вирватися.
- Чуєш мене! Я більше ніколи не буду грати з тобою! - кричав він.
Сергій піднявся на ноги та взяв Марію за руку.
- Ходімо до дому.
Максим стояв посередині та дивився то на Дмитра, то на Сергія.
- Чувак, за тобою поганий вчинок, — звернувся до Сергія Максим.
 Деякий час хлопці тримали Діму, а потім він сів на підлогу. Макс підійшов до друга, аби заспокоїти його.