ТРЕТЯ

Заснути не виходило. Думки не припиняли приходити. Крізь відсунуту штору, в кімнату світив ліхтар. Мобільний мовчав на тумбочці, Сергій лишив інтернет увімкненим. Періодично рука тягнулась до смартфону написати повідомлення та він заборонив собі цю слабкість. Після того поцілунку, наче запалився сірник.
Треба спати, — примусив себе хлопець.

 Будильник грав вже вдруге. Світлана зрозуміла, що племіннику потрібна допомога та кілька раз повторила його ім'я.
- Прокидайся, Сірий! Ти запізнишся на роботу!
- Угу... - бормотав хлопець та сховався під пледом.
Та довго ховатись не вийшло. Тітка забрала плед та увімкнула музику у вітальні.
10 година ранку.
Сергій завітав до ванної кімнати та намагався привести себе в порядок. Але безсонна ніч залишила на ньому свій почерк.
День на роботі видався жахливий. В Сергія майже нічого не виходило, та поперек усім його мобільний продовжував мовчати.
Він закінчив стажування о шостій годині вечора. Запросив Макса на зустріч, аби разом завітати до музичного магазину. Деякий час, Сергію було важко вибрати модель електрогітари. Хлопець був у захваті від звуку Ibanez, та ціна на цей інструмент була не мала. Довелося обирати щось бюджетне та якісне. Сергій зупинився на Fender.
Макс запросив Сергія до Портер паба, аби випити пива та поспілкуватися про творчі плани.
В цей час, в Портері народ тільки починав заповнювати зал. Хлопці сіли за великим столом та замовили крафтового пива. Максим періодично відволікався на чат в телефоні.
Цікава розмова про музику, деякі теми з життя...Офіціант приносив нові бокали, а пусті прибирав зі столу.
Невдовзі у заклад зайшов Дмитро. Сергій помітив його першим, бо сидів обличчям до дверей. Він посміхнувся та привітався з далеку. Двері ще не зачинились, бо слідом за Дмитром зайшла Марія.
- Чувак, що в тебе з обличчям? Ти що привида побачив? - помітив здивування Макс.
- Ага, привида! Який грає на бас-гітарі й напивається до смерті, — шуткував Сергій.
Дмитро підійшов до столу та привітався з хлопцями.
- Привіт, — промовила Марія.
- Привіт, — відповів Сергій.
- Чув ти собі нову кралю завів? - звернувся до Сергія Діма.
Сергій на якусь мить не зрозумів про що йде мова, та вирішив що Марія розповіла Дімі про той поцілунок.
- Я про нову гітару, чувак! Ти чого тупиш? - засміявся Діма.
- Пробач...Я вже трохи п'яний, — посміхнувся Сергій.
Марія зрозуміла думки Сергія і подарувала йому теплий погляд.
На сцені з'явився музичний гурт та вечір крутих каверів розпочався. 
За весь вечір Сергій не сказав жодного слова Марії, та він постійно дивився на неї. Це було спілкування очима. 

 Вони вийшли з паба вже о першій годині ночі. Таксі вже чекало їх біля закладу.
Максу, Дмитру та Маші було по дорозі, а Сергію довелося викликати собі інший автомобіль. Хлопець дочекався свій транспорт та сів на заднє сидіння, тримаючи чохол з новою гітарою в обіймах.
Коли автомобіль рушив з місця, Сергій почув сигнал сповіщення на телефоні.
Марія: "Які плани на завтра? Зустрінемось?"
Сергій не поспішав відповідати та йому було дуже приємно отримати це повідомлення.
Всю дорогу до дому таксист намагався поспілкуватись з пасажиром, та Сергій "літав в небі" і не слухав водія. Він слухав приємну легку мелодію, яка народжувалась в середині. Ця мелодія так нам знайома, вона викликає враження від першого різдвяного подарунка або улюбленої кінострічки. Можливо так звучить кохання.

 З ранку, Сергій домовився з Максом поїхати на репетиційну базу. Йому вже кортіло попробувати новий інструмент. Діма не зміг приєднатися до хлопців і першу репетицію довелося провести без бас-гітариста.
Композиції знайшли нове звучання. Всі дві години Сергій з Максом витратили на вивчення першої пісні. На завершення репетиції вони грали її дуже добре.
Коли час вийшов, Макс запросив Сергія до набережної. Це була дуже приваблива пропозиція, та Сірий мав їхати на таємне побачення.
  Марія чекала його біля станції Золоті Ворота. Тут завжди було багато натовпу, популярне місце для призначення зустрічей та побачень. Адже ця частина міста дуже гарна для прогулянок. Стара архітектура будинків та вузькі вулиці зі своєю історією.
Вони йшли до Пейзажної алеї, ще одного дивовижного місця в Києві.
- Мені дуже цікаво на яку тему ти будеш робити курсову роботу?
- Я вже маю деякі думки...
- Це буде твій фільм? Який жанр?
- Містика.
- Люблю цей жанр.
- Чув щось про Лису гору? - поцікавилась Марія.
- Так. Знаю, що вона знаходиться у Києві. Місце Сили.
- Місце Сили — це вірно сказано.
- Гадаю, що це буде гра двох акторів?
- Так і буде. Пара закоханих, — пояснила Маша.
- Містичний трилер? Гора буде намагатися їх вбити?
- Близько. Та не влучив. Який кмітливий.

Вони сиділи на схилі недалеко від Пейзажної алеї. Сергій поклав голову на ноги Марії та дивився в її блакитні очі. Вітерець лагідно підіймав її золоте волосся. Внизу схилу мовчазно стояли різнокольорові будиночки вулиці Гончарна.
- Як тут гарно. Люблю це місце, — подивившись навколо зізналась Марія.
- З тебе виходить добрий екскурсовод.
- Роблю тобі екскурсії по своїм улюбленим місцям.
Поцілунок став бездоганним завершенням цього діалогу.
Марія попросила Сергія підвестись.
- Ходімо я тобі дещо покажу!
Дівчина підійшла до краю гори, панорама Андріївського узвозу була як на долоні.
- З цього місця ти можеш прокричати свої бажання.
Сергій здивувався.
- І як? Допомагає?
- Спробуй.
- Та ні. Я не можу так.
- Не соромся. Спробуй! - наполягала Маша.
Сергій підійшов до краю та мовчки подивився кудись в небо.
- Все. Загадав, — промовив хлопець.
- Ти не крикнув!
- Не обов'язково кричати усьому Києву про свої мрії. Якщо це чарівне місце, то вони збудуться, — пояснив Сергій.
- Хитрун! Я хотіла дізнатися про твої мрії, — промовила Марія.