23

Тренування довелося облишити. Я боялася, що таке інтенсивне навантаження може нашкодити малюкові.

Стала більше гуляти лісом — це допомагало також спокійно розмірковувати. Я намагалась щось вигадати, як убезпечити себе від старійшин.

Нарешті усвідомила, що мені навряд чи вдасться їх перемогти. Але й здаватися я не збиралася. Від цього залежало не тільки моє життя, а й життя дорогих для мене людей.

Алекс взагалі припинив будь-що розповідати. Ставився до мене як до кришталевої вази, а мене це більше дратувало, ніж дарувало спокій. Тому я намагалась менше часу проводити вдома і більше — на природі.

Зрештою, я дійшла невтішного висновку: потрібно поїхати до них негайно і спробувати якось домовитися. Але що я їм можу запропонувати натомість? Заявитися до них і пред'явити наявний у нас запис зізнання Максиміліана Холлі? Але це, скоріше, їх розізлить, ніж налякає. Та, мабуть, нічого кращого ми вдіяти не зможемо.

Повернулась додому з тяжкими думками. Алекс зараз був удома. Це добре, не доведеться відкладати розмову з ним на потім — одразу зможу обговорити свою ідею.

— Привіт, — посміхнувся він мені й поцілував. — Знову прогулювалась?

— Так, потрібно було провітритися. — Я змінила тон на більш серйозний. — Алексе, я тут подумала, а якщо…

— Знаєш, що це найстрашніша фраза, яку тільки може сказати жінка? Після неї починається головний біль у чоловіків.

— Невже тебе так просто злякати? — скептично підняла брову. — Гадала, що ти не пасуєш перед труднощами?

— Я теж так гадав, доки не зустрів тебе, моя крихітко… — він тяжко зітхнув. — Викладай, що ще вигадала твоя невгамовна голівонька цього разу.

— От саме через таке твоє ставлення я й не маю звички розповідати тобі свої плани… — обурилась у відповідь.

— І я тоді мушу витягувати тебе з чергової халепи, яку ти сама собі влаштувала, — продовжив бурчати Алекс, а я закотила очі.

— Сарказм тут зовсім недоречний. Я й сама можу чудово впоратися з багатьма проблемами. І не всі я сама створюю — вони просто сиплються на мене частіше, ніж на інших.

— О так, ти чудово впоралась із поїздкою до Швеції. Мені перерахувати на пальцях, у що ти встигла вляпатися всього за кілька днів свого перебування за кордоном?

Він точно вирішив мене дістати. Цього так не залишу — я не злопам'ятна, але пам'ять у мене хороша. Та зараз не до дріб'язкових образ.

— Нам потрібно вирушити на зустріч із старійшинами, — прямо сказала свою думку і стала чекати на його реакцію.

— І що це нам дасть? — запитав Алекс нахмурившись. — Не забивала б краще свою голову дурницями. Зі старійшинами я сам розберуся. Тобі є про що зараз думати: здорове харчування, хороший відпочинок, жодних хвилювань, міцний сон…

— Припини, — мовила з натиском. — Я не хочу з тобою сваритися. Я вагітна, а не смертельно хвора. І ще зовсім малий термін, тож припини мене так опікати.

Я помовчала, впевнилась, що Алекс більше не планує продовжувати свою тираду про здоровий спосіб життя.

— Усе ж подумай, — знову заговорила. — Нам варто поїхати й зустрітися з ними. Поговоримо, покажемо запис, можливо, вдасться якось домовитися.

— Домовитися? — скептично відгукнувся він. — Твій план більше схожий на шантаж, вони такого не потерплять. Та й навряд чи взагалі захочуть розмовляти. Я нещодавно їздив із щорічною доповіддю про стан справ у зграї, наступний візит відбудеться тільки через рік. А позапланові візити — лише з нагальної потреби.

— Так от чого тебе нещодавно раптово викликали. Але чому так терміново, ще й представника прислали?

Алекс зітхнув — схоже, він не збирався розповідати мені будь-що, пов'язане зі справами перевертнів. А тут сам випадково проговорився.

— Раптово, тому що старійшина вимагав негайного пояснення, коли дізнався про створення Альянсу. Він негайно послав за всіма учасниками. Та й заодно наказав прихопити щорічну доповідь, щоб не гаяти часу, — термін візиту саме підходив, — нарешті прояснив усе Алекс.

— Невже не можна було одразу все мені розповісти? Навіщо робив із цього таку таємницю? — обурилась я. — Якби я знала це з самого початку, то не затіяла б поїздку. Сам винен у всіх наслідках моїх дій. Говорив же, що ми все вирішуємо разом, а сам? — докірливо подивилась на нього.

Алекс мовчав, невдоволено сопів, а я, виговорившись, почала розмірковувати вголос:

— Через рік візит до старійшин мене не влаштовує. Потрібно все вирішити зараз. Інакше буде запізно… Потрібно все владнати до народження малюка, — задумливо промовила.

Малюк народиться, і мені стане складніше його оберігати. Потрібно вирішити все зараз, доки він надійно захищений.

Як же мені зацікавити старійшин? Що такого запропонувати, щоб вони захотіли зустрітися? Інтуїція підказувала, що це найвірніше рішення — поговорити з ними особисто. А цьому чуттю я навчилася довіряти беззаперечно.

— Алексе, моє чуття підказує, що нам варто поїхати. Не можу пояснити чому, але я відчуваю, що це потрібно зробити, — стала його вмовляти.

— У тебе закінчилися розумні аргументи, і ти вирішила так мене переконати? — у голосі почулися нотки роздратування.

Алексу остаточно набридло зі мною сперечатися.

— Бачу, ти не збираєшся полишати цю затію, тому слухай. Я зараз намагаюся отримати підтримку Альф інших зграй. Їжджу з ними на зустрічі. Ти права щодо Альянсу. Цей союз лише на папері. Звучить гарно, але на ділі марна затія — він нам нічим не допоможе. Та це дає мені привід для особистих зустрічей з іншими Альфами, не викликаючи підозр у старійшин. Як я й казав, не сиджу склавши руки. Незабаром підійде термін виборів старійшин. У цей час вони намагатимуться якнайкраще себе показати, щоб продовжити обіймати свої пости. Я хочу цим скористатися.

— От що ти задумав… — протягнула я. — А чи не плануєш ти часом сам претендувати на звання старійшини?

— Ідея, звісно, цікава, але забагато клопоту. Хоча тоді б я точно зміг гарантувати твою безпеку. Але зараз нам потрібно думати про поповнення нашої сім'ї. Та й з тобою стільки клопоту, що я ледве з обов'язками Альфи встигаю справлятися. Коли вже мені займатися підготовкою до виклику, та й потім керувати всіма? Я й сам спочатку над цим розмірковував, але забагато мороки.