16

Я всю ніч ворочалась з боку на бік, сон не йшов до мене.

Напружений день та й не могла дочекатись приїзду Алекса. Я не знала коли саме він буде тут. Мікаель лиш сказав, що він скоро прибуде. Але коли саме це станеться? Як розуміти це його"скоро"?

Кімнату я вирішила більше не покидати, попросила служницю принести сніданок мені сюди. Не хочу більше перетинатись з жителями цього маєтку, раптом знову мене якось не так зрозуміють і звинуватять ще в чомусь. Хоча, можу припустити, що мене й так більше не планували запрошувати розділити їжу з господарями, після того непорозуміння. Та я вирішила спрацювати на випередження, про всяк випадок.

Я не знайома з місцевими інтригами та змовами і як їм протистояти, з моїм то везіння знову втраплю в якусь чергову халепу. Краще пересидіти тихо в кімнаті. 

Мети мого візиту сюди, на жаль, я так і не досягла: прихилити на свою сторону рідню матері в протистоянні старійшинам, хоч щось дізнатись про них чи отримати інформацію про власні можливості. Жоден з цих пунктів не виконала. Тепер хоч би живою звідси вибратись. 

Я можливо ще щось успадкувала, але зможу дізнатись лиш якщо особливість проявиться. Тобто навіть з цим не вдалось нічого прояснити. Мікаель дав чітко зрозуміти, він мені нічого не розповість. 

Тобто або пощастить і я ще щось в собі відкрию, або все так і залишиться. Я ж не знаю навіть на що звертати увагу. Може я просто трохи краще чую за інших або що. Та й про стійкість до отрут дізналась випадково, аби мене не намагались отруїти теж би не дізналась про це вміння. Тож сподіватимусь лиш на волю випадку. 

Як не смішно це звучить, але найбільше інформації про мене надав мені мій ворог, Максиміліан. Від нього я дізналась, що рід Дальстрем має унікальну кров, а нащадки роду Едегор зовсім непідвладні впливу Альф, навіть тих хто перевершує рід в силі, якщо такі є взагалі звісно.

Якщо продовжу посилено тренуватись, зможу набути неймовірної сили, що навіть старійшинам доведеться зі мною рахуватись. В мене є всі задатки для цього. Але поки що я зовсім їм не суперник.

Може мені ще поспілкуватись із старійшиною? Від нього й то більше корисної інформації отримала, ніж від власного дядька. Безглуздя якесь.

Тут тільки нажила собі ще ворогів, ніби до цього їх мені бракувало. Двоюрідний братик з його матусею мене просто зненавиділи. З поміж усіх лиш фармор Ульріка до мене прихильна, але вона мені нічим не зарадить. 

Вона також підкоряється голові дому, теперішньому Альфі. Ульріка точно не піде наперекір синові заради новоявленої онуки з іншої зграї. 

А Мікаель - типовий Альфа, передусім думає за благополуччя своїх. Він не захоче ввязуватись у конфлікт і виступати проти старійшин, якщо на пряму його це не стосується. В цьому я переконуюсь все більше з кожним днем.

На що я тільки сподівалась вирушаючи сюди. Якою я була по дитячому наївною, годі вже дивитись на все крізь рожеві окуляри. Завдала стільки клопоту Лютому, змусила хвилюватись Алекса...

Прокляття. Це ж він мені буде нотації читати до самої старості за цей вчинок. Боюсь навіть уявити, що на мене очікує при зустрічі з ним. Він відразу мене придушить чи буде розтягувати задоволення? 

Але як же я хочу скоріше з ним зустрітися. Нехай бурчить скільки завгодно, тільки аби був поруч.

Вікна моєї кімнати виходили на заднє подвір'я маєтку, то ж я навіть не можу дізнатись коли сюди прибуде Алекс.

Спочатку нервово міряла кроками кімнату, не змогла вигадати собі кориснішого заняття. Не хотіла покидати кімнату та й не знаю чи мені б це дозволили тепер зробити. То ж прогулятись парком чи зайти в бібліотеку, навряд вийде.

Визирнула з кімнати і до мене тут же підійшла Флора. Як неочівано. Як я й гадала, мене тепер не випускатимуть за двері, доки не вирішать що робити далі. Я під домашнім арештом, добре хоч в камеру у підвал не відправили.

- Ви щось хотіли? - ввічливо поцікавилась вона в мене.

- Сюди має скоро приїхати гість, Олександр Чорний. Хочу попросити повідомити мене коли він буде тут.

- Вас поінформують, коли вважатимуть за потрібне, - відповіла вона мені тим же ввічливим тоном, - ще щось бажаєте?

- Ні, на разі це все, - відповіла Флорі та повернулась до кімнати. 

Вирішила дещо спробувати, вільного часу в мене тепер багато. Потрібно витратити його якось з користю. 

В мене з'явилася ідея. Я ж можу відчувати наближення до себе інших, а на скільки далеко працює це відчуття? Я якось не цікавилась раніше цим, прийняла як данність. Чи я зможу відчути присутність Алекса, коли він з'явиться в будинку? Чи можливо цим якось керувати? Потрібно буде приділяти більше часу на вивчення власних можливостей.

Але що і як робити? Коли я навіть не маю найменшого уявлення як це працює? І запитати поради немає в кого.

Зручно вмостилась на ліжку, сіла в позу лотоса для медитації. У фільмах показують, що це найкраща позиція щоб зосередитись. Хто я така, щоб сперечатись з кіногуру.

Отже, спочатку закрити очі. 

Алекс говорив, що так посилюються інші наші чуття. Спробувала з кожного з них витиснути максимум. По черзі зосередилась на кожному з них. 

Шкірою відчула м'якість власного одягу, розрізнила аромати, що мене оточували в кімнаті. Вловила найтихіше шарудіння в маєтку, почула чиїсь важкі кроки коридором, з іншого боку служниця везла візок, одне з коліщаток скрипіло, цікаво куди вона прямує? Звуки приглушені, це не мій поверх. 

А тепер спробувала відчути присутніх жителів маєтку орієнтуючись на звуки. Не подалік моєї кімнати знаходилась Флора. Чомусь я її слабо відчуваю. На нижчому поверсі і то чіткіше вловлюю присутність двох перевертнів, мабуть служниці з візком, що я чую та ще когось з важкою ходою - охоронець? Спробувала прислухатись та охопити більшу відстань, дістати до інших поверхів. Ще ж мають десь бути мої родичі. Ні, їх не відчуваю. Схоже діапазон цієї здібності зовсім обмежений.

А можливо це чуття можна якось натренувати? Мабуть, я занадто захопилась фізичною підготовкою. Потрібно більше часу приділяти розвитку вмінь перевертня. Але й фізично мені потрібно стати сильнішою. В мене зовсім мало часу щоб втілити це все, а роботи ще так багато...