10

Нарешті я дісталася Швеції.

Не віриться, що я тут. Цей план навіть мені видавався божевільним, але я впоралася. Хоча ще рано радіти. Потрібно дістатися до родичів і налагодити з ними контакт. Бо інакше всі мої зусилля приїхати сюди можуть виявитися марними.

Я без проблем пройшла паспортний контроль зі своїми підробленими документами. Я трохи хвилювалася, але в працівників не виникло до мене жодних питань. На моє щастя, документи виявилися досить високої якості.

Я з полегшенням видихнула, вийшовши з будівлі аеропорту. Успішно подолала ще один етап свого шляху.

Навіть не знаю, що б я робила, якби в працівників усе ж виникли якісь підозри.

Я в багато чому покладаюся на везіння, сподіваюся, фортуна й надалі буде прихильною до мене.

Як би я хотіла опинитися тут разом з Алексом і зовсім за інших обставин! Уперше виїжджаю за кордон, а навіть не можу насолодитися цим, оглянути місцеві пам'ятки. Я стільки цікавого прочитала про країну, доки летіла сюди.

Хотілося б погуляти парком Сарек, на власні очі побачити його блакитні озера, кришталеві водоспади, мальовничі гори. Я впевнена, картинки в інтернеті не передають його справжньої чарівності.

Помилуватися архітектурою Стокгольма, прогулятися Старим містом, поглянути на старовинні замки: Кальмарський, Вадстенський, Гріпсгольм… Скільки всього неймовірного тут знаходиться!

Скуштувати б місцевих делікатесів — кухня описується як смачна та ситна. Я, звісно, не маю на увазі сюрстремінг, квашений оселедець — це не для мене. А от лосося, копченого на ялівці, я б не відмовилася скуштувати. За описами, які я читала, це щось неймовірне. Аж слинка потекла від однієї згадки.

Я швидко відігнала від себе нав'язливі думки. Ні, не можна відволікатися, я зараз приїхала з іншою метою. Потрібно якомога швидше дістатися до родичів матері. Нехай потім, коли все владнається, приїду сюди на відпочинок.

Тепер мені потрібно проїхати ще більше сотні кілометрів, щоб дістатися потрібного міста.

Шведської я не знаю, але знання англійської стане мені в пригоді. Швеція — одна з країн, де рівень володіння англійською досить високий. Якось так викручуся. На крайній випадок є перекладач у телефоні.

Відчула на собі чийсь погляд, зрозуміла, що за мною хтось стежить. Щось я надто поринула в мрії. Непомітно принюхалася — мене оточувала маса різних запахів, але один із них я виокремила: мускусний аромат перевертня.

Найімовірніше, я зараз перебуваю на території якоїсь зграї. Дарма я не врахувала цей нюанс. Потрібно було більш детально продумати свій маршрут. А то я навіть не подумала з'ясувати, через чиї землі буду рухатися.

Не хочеться визнавати, але я досі мислю як людина. Лютий не помилився щодо мене — бісить навіть на відстані.

Потрібно якомога швидше забиратися звідси. Буду залишатися в людних місцях, в усіх на виду. Може, так мені вдасться уникнути зайвих проблем.

Я попрямувала до залізничного вокзалу й увесь час відчувала стеження. Придбала квиток і розмістилася всередині станції. Краще зайвий раз не тинятися деінде.

Тут теж було на що подивитися: куполоподібна висока скляна стеля, оригінальні симпатичні світильники, невеличкі затишні зони для очікування. Я розмістилася в одній із них.

Не втрималася, почала розглядати все довкола, хоч планувала не привертати зайвої уваги, навіть забула про стеження.

До мене підсіли двоє незнайомців — по обидва боки. Я хотіла підвестися, але мені не дали цього зробити, міцно притримали за руку.

Я визначила, що обидва — перевертні. Один із них щось сказав до мене шведською, і, звісно, я нічого не зрозуміла.

Влаштовувати з ними розбірки не хотілося — тут надто людно, і це їх також зупиняло. Можливо, вдасться все залагодити мирно?

Я повагалася, а тоді все ж відповіла англійською. Не варто наживати собі ворогів, щойно прибувши в чужу країну.

— Я не розумію шведської.

— Хто ти і що робиш на нашій території? — повторив своє питання незнайомець англійською.

— Я не шукаю проблем. У мене тут пересадка, я проїздом. Через пів години я покину вашу територію, — відповіла їм спокійно.

Той, що говорив зі мною, нахмурився.

— Боюся, це неможливо. Ти залишишся тут до з'ясування всіх обставин. Ми відведемо тебе до альфи, і він вирішить, що з тобою робити далі. Тож не раджу робити дурниць. Для тебе ж краще добровільно піти з нами.

Він досі міцно тримав моє зап'ястя; після цих слів його напарник також узяв мене за іншу руку.

Я глибоко вдихнула — роздратування зростало.

Спокійно, тримай себе в руках, Ліко. Тобі ні до чого зайві проблеми.

— Я, звісно, перепрошую, але мені доведеться відхилити вашу люб'язну пропозицію, — мовила я до них із натиском. — У мене зовсім немає часу на це, я поспішаю.

— Це було не прохання, — відповів він мені. — Ти зараз же йдеш з нами.

Наказує мені? О, це вже ні! Такого ставлення я не потерплю.

— Я намагалася бути чемною з вами. Усе ж я тут не в себе вдома, — мовила я спокійно. А тоді люто поглянула в очі тому, хто говорив зі мною, і пустила сильну пригнічувальну хвилю альфи: — Але я не потерплю такого зухвалого поводження зі мною.

Обидва хлопці опустили голови. Я вивільнила руки, підвелася й стала навпроти них. Здається, я їх сильно придавила, але це на краще — справлю незабутнє враження. То, може, тоді більше не лізтимуть із дурницями, а двічі подумають, перш ніж зв'язуватися зі мною.

— Повторюся: зараз я дуже поспішаю. І не маю часу на будь-які «дружні» візити до вас. Можливо, наступного разу… — я припинила тиснути. — Гадаю, це навчить вас не розпускати руки.

Вони почали важко переводити подих, ніби до цього перебували під водою й не могли вдихнути. Той, що спілкувався зі мною, кинув злісний погляд. Я мило посміхнулася у відповідь і помахала рукою на прощання, полишаючи їх.

Схоже, я вже встигла нажити собі ворогів. Мабуть, не зможу пізніше приїхати сюди на відпочинок. Шкода, я вже встигла стільки всього напланувати…