8

Мій ранок почався з планування втечі. Потрібно все добре продумати, щоб план вдався. 

Найперше потрібно якось відволікти Лютого від себе. Зовсім на трошки, щоб встигнути виїхати з міста. Він не зможе переслідувати мене довго. Адже опікується зграєю, на час відсутності Алекса, тому не зможе делеко від'їхати від міста в погоні за мною.

Лютий не забарився з ранковим візитом, прийшов забрати мене на чергове тренувати. 

І звідки тільки в нього стільки вільного часу? Йому варто знайти собі дівчину. Можливо б тоді припинив мене так діставати.

- Лютий, може сьогодні зробимо перерву в тренуваннях? Я б зайнялась вивченням матеріалів про перевертнів та й мені потрібно час від часу відновлюватись... - спробувала вмовити його просто залишити мене в спокої.

Я зовсім не мала бажання дарма гаяти час сьогодні. Потрібно якомога скоріше відправлятись в дрогу, а для цього необхідно здихатись Лютого. І в мої плани зовсім не входило проведення тренувань.

- Перевертні добре відновлюються за короткий час. В тривалих перервах немає необхідності. Ти мала б це вже зрозуміти. Після тренування займешся читанням чи будь чим що захочеш. В тебе потім буде вдосталь часу на це, - повчальним тоном відповів мені і знову став тихіше бурчати, - цілковита бестолоч. І як я повинен зробити з неї першокласного воїна, якщо вона навіть таких елементарних речей не розуміє. Цього разу Алекс поставим переді мною нездійсненне завдання.

- Ти в курсі, що я тебе прекрасно чую, - все ж вирішила уточнити.

Він недобре зиркнув на мене. 

Ще й незадоволений, ніби це я щойно говорила про нього образливі речі. Як я тільки могла йому програти? Тепер доводиться мовчки терпіти його знущання.

- Ходімо покінчимо скоріше з цим, - суворо мовив Лютий. - Мені це також не приносить особливого задоволення. Та й справ ще наплановано багато, а тут ще й з тобою няньчитись...

А він сьогодні сама люб'язність, так і хочеться добряче йому врізати. Я стиснула кулаки, що нігті боляче впились в долоні, це трохи остудило злість. Не варто продовжувати відпиратись, інакше викличу підозру. А зайвий раз викликати недоречні питання не потрібно, якщо хочу щоб все пройшло гладко.

На тренуванні я намагалась викластися на повну. Врешті решт, мені пригодяться отримані навички.

Лютий вирішив знову влаштувати спаринг і я отримала шанс надавати йому копняків. Та він продовжував бісити мене своїми фразами, що добряче відволікало.

- Щось ти сьогодні зовсім слабенько б'єшся. Я так скоро засну від нудьги, - Лютий театрального позіхнув, прикривши рота рукою.

Я скористалась моментом, підскочила намагаючись завдати удару в голову. 

Не збираюсь його жаліти. Сам говорив, що перевертні швидко відновлюються. То ж нічого страшного, якщо зламаю йому щось.

Та Лютий лиш на перший погляд був не зосередженим на мені. Він швидко відреагував на атаку і встиг виставити блок. Навіть посилення удару не допомогло. Мені час від часу вдавалось вже контролювати силу.

- Не поганий удар, - похвалив він мене, - але якби ти ще навчилась планувати свої атаки. А то тільки те й робиш, що б'єш в лоб. Так ти ніколи не зможеш перемоги суперника.

Він зробив різкий випад. Я зовсім цього не очікувала, але вдалось відскочити. Та він саме цього й хотів добитись від мене. Прорахував мою траекторію, зробив блискавичну підсічку і я повалилась на землю.

Прокляття! Знову я попалась. А він набагато небезпечніший суперник, ніж може здатись на перший погляд. 

Я перевернулась на спину важко дихаючи. Підводитись на ноги, щось поки не було особливого бажання. 

Як він так легко мене перемагає тепер? Невже я настільки стала передбачуваною? При першій нашій сутичці я змусила його попітніти, а тепер він навіть особливо зусиль не докладає. Здається Лютий наперед знає що я зроблю далі. Та навіть раніше за мене прораховує всі атаки ще до того як я сама усвідомлюю що зроблю наступним.

- Довго збираєшся ще валятись? - невдоволено запитав бета, схрестивши руки на грудях, - ми сюди прийшли не на сонечку погрітися, пізніше позасмагаєш. Підводся!

- Дай мені хвилинку перевести подих, - я прикрила очі рукою, - в мене стратегічна пауза, щоб розробити план як тебе здолати. Сам говорив, що я б'ю в лоб, ось вирішила розробити стратегію.

- Поки що єдиний твій шанс перемогти - це замордувати мене нудьгою, - саркастично зауважив Лютий, - або я помру від сміху, через твої недолугі спроби.

Я скрипнула зубами. Гуморист чортів, щось сьогодні він особливо в ударі діставати мене.

- То я бачу в мене безліч варіантів, як тебе перемогти, навіть не знаю, що саме обрати. Парочку з них ти сам мені підкинув, можливо ними й скористаюсь. Переможця ж не судять, всі засоби згодяться, - вирішила не залишатись в боргу.

- З мене на сьогодні годі, - нарешті не витримав Лютий, - пробіжись ще до Синього озера і назад. Потренуй власну витривалість, а то тебе не вистачає на довго. Це також одне з твоїх слабких місць. В швидких поєдинках ти ще маєш хоч якийсь шанс перемогти, але якщо бій затягується в тебе бракне сил. То ж спробуй використати посилення при бігові і на сьогодні все. Я не можу гаяти стільки часу даремно. 

- Тренере, невже більше не хочеш навчати свою старанну ученицю? - вдала збентеження.

Це справило відповідний ефект на Лютого. В нього заграли жовна та він стримав порив гніву. Тяжко зітхнув.

- О, Богине, дай мені терпіння.

З цим словами він залишив мене. 

Ура! Я підняла руку в переможному жесті. Невже мені вдалось його здихатись. Нарешті я звільнилась і можу почати втілювати свій план. Знайти б в собі сили підвестись з землі. Лютий правий, витривалості в мене майже не має.