Я не стала відкладати надовго тренування з Лютим. Вирішила цього ж дня провести пробне, доки він не встиг вигадати аж надто витончених знущань для мене.
Чомусь я була впевнена, що він захоче за допомогою них відігратися на мені за мій гострий язичок. Та й Алекс зголосився сьогодні проконтролювати це дійство. Він вирішив подивитися, що з цього вийде. То думаю, сьогодні бета не буде особливо лютувати в присутності Альфи.
Ми відправилися в ліс. Першим завданням стало змагання зі швидкості в людській подобі.
Я намагалася з усіх сил, але щось не виходить — хоч плач. Досі не можу перевершити міць вовчиці.
Я так хизувалася тим, що в мене легко йшло навчання спочатку, до першої повні. Швидко освоїла чуття, набула нечуваного контролю над звіром, як для молодого перевертня. Можу легко, без проблем обертатися за бажанням. А зараз взагалі не вдається просунутися в навчанні — застрягла на місці.
Тож до місця тренування я дісталася останньою, захеканою і роздратованою. А коли побачила надмірно самовдоволений погляд бети, ледь не втратила контроль над вовчицею.
Взагалі-то це я повинна його бісити! А не навпаки. Час виправляти ситуацію. Потрібно стерти цей самовдоволений вираз із його обличчя.
— І що далі за програмою, Пухнастику? Чи це все, на що вистачило твоєї уяви? — запитала в бети.
— Ну що ти, недововчице. Ця прогулянка — лише спосіб дістатися сюди. Тільки зараз ми розпочнемо наше тренування. І попереджаю: за кожне провалене завдання буде додаткове штрафне навантаження.
— Я гадала, що ти вчитимеш мене битися. Віджиматися чи бігати лісом я можу самостійно, без будь-яких наставників. Зазвичай з Алексом я тренуюся у вовчій подобі. Чи ти вирішив зрівняти шанси? Спочатку виснажити мене фізичними вправами, бо сам не можеш толком контролювати обернення.
— Ми сюди прийшли не базікати, а тренуватися, — втрутився Алекс. — Довго ще будете язиками чесати?
— Починай, Пухнастику, я з нетерпінням чекаю твоїх вказівок, — в'їдливо звернулася до бети.
Лютий стиснув кулаки. Мені вдалося трохи вивести його з рівноваги. Прямо як бальзам на душу — аж настрій поліпшився.
— Для початку оціню, що ти вмієш, а тоді подивимось, як із цим працювати. Нападай на мене. Тільки без твоїх альфа-фокусів: подавляючий вплив не використовувати, — суворо попередив мене.
Лютий став у бойову стійку, завмер, очікуючи моєї атаки. Що, прямо ось так просто? І це все? Я схрестила руки.
— Я й без цього зможу з тобою впоратися, Пухнастику, — впевнено відповіла.
Трохи все ж погарячкувала — мені не завадив би такий козир проти нього. Але я не збираюся перед ним пасувати.
— Та мені достатньо тренувань із учителем тхеквондо в людській подобі. Я сюди прийшла навчитися чогось нового як перевертень.
Лютий закотив очі, роздратовано зітхнув.
— Ліко, — втратив терпіння Алекс, — Лютий тренував бійців нашої зграї. Він знає, що робить. Припиняй сперечатися і виконуй, що він каже.
— От і буде тобі шанс перевірити, чого ти там навчилася і чи цього достатньо, — заговорив Лютий.
Я не зрушила з місця. Він зрозумів, що так діла не буде, і вирішив домовитися зі мною.
— Давай так: зможеш мене перемогти — я тренуватиму тебе тільки вовчицею. Але якщо ні, то ти припиниш мені перечити, забудеш про зневажливе звертання і будеш виконувати всі мої вказівки.
Його тактика спрацювала: мене зацікавила його пропозиція, і в мене зародився один план.
— Гаразд, — погодилася я, — але в мене теж є умова.
— Яка? — втомлено запитав Лютий.
— Ти скажеш, як тебе насправді звуть, — поглянула на нього з хитрою посмішкою.
— Домовились, — сказав Лютий і знову став у бойову стійку.
Щось він занадто швидко погодився... Та байдуже.
Я не змушувала довго чекати. Швидко зробила обманний рух, ніби збираюся завдати удару ногою в голову — він виставив блок. Тоді швидко змінила траєкторію і завдала сильного удару в сонячне сплетіння. Та бета встиг відреагувати на мій маневр. Я не встигла вчасно відскочити: після отриманого удару він зміг ухопити мене за ступню. Крутнулася навколо себе — і вдалося висмикнути ногу. Все ж змогла відскочити на безпечну відстань.
А він швидкий — миттєво зреагував. Варто бути обережнішою. І мій удар майже не завдав йому шкоди, хоч я й вклала в нього достатньо сили. Одна з больових точок — я сподівалася, що точним ударом швидко виведу його з ладу, але не вдалося.
— Прошу, не стримуйся. Навіть при бажанні ти не зможеш нанести мені серйозних травм, — з посмішкою мовив Лютий.
— Не варто недооцінювати суперника, — кинула йому роздратовано.
Насміхається з мене! Потрібно змусити його пошкодувати! Осмикнула себе подумки: треба заспокоїтись і думати холодним розумом.
Спочатку варто вивчити його оборону. Нехай тішиться, доки може, — не варто вестися на провокації й надто ризикувати. Я не знаю, на що він здатен і чого очікувати. Та я не повинна йому програти. Ось тільки визначу слабке місце — то нехай начувається.
Відразу не збираюся відкривати всі свої можливості. А він обрав просту тактику: роздратувати мене, щоб я помилилася.
Перевертні ж легко втрачають самоконтроль, особливо недосвідчені. Але я не настільки наївна, щоб купитися на цей трюк.
Підскочила до Лютого, завдала два швидких удари в район живота — але він встиг виставити блок. Підстрибнула й завдала з розвороту удару ногою в голову — ця атака досягла цілі. Лютий відступив на крок і струснув головою.
Тхеквондо — це сильні удари ногами та ухилення. Руками я навряд чи зможу завдати Лютому значної шкоди. А так маю шанс. Головне — не підпускати його близько, щоб мати простір для маневрів.
Пригадала всі вразливі місця, щоб швидко його здолати. Розумію, що довго я не протримаюся проти нього — я не настільки витривала.
Бік шиї — найкращий варіант. Якщо вийде правильно вдарити, зачеплю блукаючий нерв, а це призведе до різкого запаморочення чи навіть втрати свідомості.
Вдарити в область живота, де закінчуються ребра, — теж непогана ідея, як результат — сильний біль; навіть неточне влучання викличе шок.
#1281 в Любовні романи
#343 в Любовне фентезі
#327 в Фентезі
#65 в Міське фентезі
Відредаговано: 08.03.2026