4

Після вчорашньої ночі я вирішила влаштувати собі цілковитий вихідний. Тому знову відмінила тренування та заодно й вивчення інформації про перевертнів також відклала на потім.

Я швидко відновлююся і на ранок все майже загоїлось. Але буває такий стан, що хочеться просто побайдикувати. Щоб відновити ще й внутрішній резерв сил, а не тільки фізичне тіло.

Алекс теж зостався вдома, сьогодні вирішив не залишати мене саму. Життя налагоджується. Що ще потрібно для щастя?

До нас зайшов Лютий.

- Привіт, юний вовчику. - весело привіталась з ним.

Лютий глухо загарчав на моє вітання. Алекс не втручався в наші перепалки.

Він зміг пробудити свого звіра в повню, але поведінка його вовка була ніби у вісімнадцятирічного. Лютому заново доведеться з ним знайомитись, налагоджувати контакт. Фізично його вовк залишився тренований на тому самому рівні. Вчора я в цьому особисто переконалась. А ось зв'язок і звіром повністю втратився. Хоч бета мав перевагу над молодими вовками, хоча б знав як потрібно налагоджувати з ним контакт, бо вже був досвідченим і робив це раніше. А тепер потрібно все починати з початку і його це страшенно злило. 

Я не могла цим не скористатись. В мені ніби прокидався якийсь бісик в його присутності. Відпускати шпильки в його адресу, мені доставляло особливе задоволення. А його реакція на це взагалі безцінна.

Нехай навіть не сподівається, що я залишу його в спокої після того, що він влаштував мені у лісі.

- Гей, ти чого гарчиш? Я ж з тобою так мило привіталась, - вдала ніби образилась, - може хочеш сказати своє справжнє ім'я, щоб я тебе більше так не називала? А то Лютим тебе кликати поки що якось недоречно... З твоїм то неприборканий вовком. Та й після того як я тебе провчила.

- Це спірне питання хто кого провчив. Тобі вдалось мені нашкодити тільки тому, що я був не зовсім при тямі. 

Втомлено зітхнув Лютий та всівся в крісло поряд з Алексом.

- Ох, якби я тільки знав як ти будеш мене діставати то навіть не намагався врятувати від Айзека. Ти хоча б в подяку за це могла вічливо до мене ставитись.

- Не забувай, що потім я тебе врятувала від його отрути, тому на рахунок цього ми квити. А потім ще й допомогла в повню. Якби не я, то не бачити тобі твого вовка. Але я добра і не стану наполягати на поверненні боргу, - і продовжила допитуватись. - То що вовчику, ну скажи як тебе насправді звати. Бо кликатиму тебе Пушком. Таке ім'я зараз тобі більше підходить.

Лютий знову загарчав стримуючись з останніх сил. Я помітила як Алекс намагається залишатись серйозним та приховує посмішку.

- Я не можу цього слухати від недововчиці. Вивчи спочатку наші звичаї і можливо я почну сприймати тебе, як одну з нас. Тоді твої слова матимуть хоча б якесь значення для мене. - з роздратувавнням сказав Лютий.

Після повні ми з ним трохи здружилися, але наші словесні баталії не втратили свого запалу.

- Припини, я знаю що ти не серйозно. Але все ж. Чому ти так не хочеш сказати своє ім'я? Невже воно в тебе таке жахливе? - цікаво на скільки вистачить його терпіння цього разу.

- Повня давно минула, тобі вже час заспокоюватися. Я за себе не ручаюсь, якщо продовжиш діставати мене.

- Пухнастику, ну ти чого, невже образився? 

- Чорний, якщо вона не припинить, то я її провчу, навіть не подивлюсь що вона твоя пара. В мене нерви не залізні, - звернувся Лютий до Алекса, - і вчорашня ніч в лісі здасться їй легкою прогулянкою, проти того що я їй влаштую.

- Ти знаєш, а це не погана ідея, - неочікувано сказав Алекс.

Я разом з Лютим здивовано поглянули на нього.

- Тобто? - запитала я.

Це що ще таке? Він надав перевагу Лютому, а не мені, своїй істинній парі? Це як розуміти? Я звісно не хвилююсь на рахунок спарингу з Лютим, все ж встигла дечому навчитись. Але здивував сам факт.

Лютиий хижо посміхнувся, поглянувши на мене. Ого, посмішка навіть стала кровожерливою, я б сказала. Все ж трохи перетнула межу з прізвиськом для нього.

- А куди подівся увесь твій запал діставати мене, Ліка? - Запитав Лютий примружившись, - чи вже не така смілива коли тебе не захищає Альфа?

Не знаю, що мене обурило більше: ці слова Лютого чи сама пропозиція Алекса. Та я стала дратуватись, від веселощів не залишилось і сліду. Загрозливо подивилась на Лютого.

- Мені не потрібна допомога Алекса щоб впоратися з тобою. В будь який час і в будь якому місці, Пухнастику. Чи ти гадаєш, що я можу злякатись тебе? Цього разу я не стану тебе жаліти, - Лютий знову загарчав на моє звернення до нього. Тоді перевела погляд на Алекса, - просто хочу дізнатись причину такого рішення.

Лютий також вичікувально дивився на Алекса.

- Причин насправді декілька. Ліка, ти дійсно переходиш межі дозволеного з Лютим, все ж він мій бета. І тобі варто потренуватись з кимось іншим, окрім як зі мною. Отримаєш новий досвід. Бо я з тобою занадто лагідно обходжусь на наших спарингах. Час зрозуміти, що вороги не даватимуть поблажок і не жалітимуть тебе, як я...

- Це називається "лагідно обходишся"?! - не витримала я, - та після твоїх уроків виживання, а по іншому це не назвеш, увесь наступний день мушу відновлюватись!

- ...і по-третє, - продовжив говорити Алекс перевівши погляд на бету, - Лютий, це також на користь і тобі. В зграї немає жодної особи, яка б тебе дратувала більше, ніж Ліка. А отже легше виходитиме обертатись. Це дозволить тобі швидше налагодити зв'язок із вовком і повернути колишню форму. Нам потрібні всі вовки в строю.

- Ми ніби до війни готуємось, - серйозно запитав Лютий в Алекса, - мені варто щось знати?

Я напружилась, чи потрібно розповідати Лютому? Перевела погляд на Алекса, він також задумливо дивився на Лютого зважуючи рішення.

З рештою Алекс вирішив розповісти.

- Про це знають тільки Ліка та я, поки що. Ти вірно сказав, ми готуємось до війни. Але це не буде відкритою сутичкою. Зараз основна задача підготуватись. Нам потрібно наростити міць, щоб в разі чого мати можливість протистояти старійшинам.