1

Зграя потроху оговтувалась. Життя знову потекло у звичному темпі. Алекс повернувся до своїх обов'язків Альфи зграї. Я ж інколи виконувала роль його бети, бо Лютий не міг цього зробити.

Він повністю одужав, але досі так і не відчував свого вовка. Йому ввели всі дози сироватки, виготовленої з моєї крові, що залишилися, але це не змінило ситуації.

Можливо, його звір пробув надто довго замкненим усередині, і тепер йому ніщо не допоможе. Хоча ми всі очікували наступної повні, залишалася примарна надія, що коли зв'язок зі звіром найсильніший, Лютому все ж таки вдасться знову пробудити його.

Стосунки з Алексом у мене були дещо напружені. Я не могла змиритися з тим, щоб він керував моїм життям. Я його, звісно, безмежно кохаю, але не збираюся через це беззаперечно в усьому коритися.

Я навіть уявити собі не могла, що означає бути парою Альфи. Мене дратувала його диктаторська манера спілкування зі мною. Проте в наших сварок був і свій плюс — примирливий секс після цього просто неперевершений.

— Годі мені наказувати. Я не збираюся постійно сидіти вдома, як більшість інших вовчиць, і виходити тільки щоб виконати твої доручення, — обурювалася я Алексу. — Хіба не ти говорив, що перевертні йдуть у ногу з часом, що за середньовічні замашки?

— Ліко, ти поводишся по-дитячому, — втомлено, з нотками роздратування мовив Алекс.

— Алексе, я й так іду тобі на поступки, я вже облишила навчання у своєму університеті, але ти не замкнеш мене в чотирьох стінах свого будинку. Я повинна бути готовою, якщо старійшини знову вигадають, як нам зашкодити.

Я дійсно вирішила не завершувати розпочате навчання, але рішення прийняла не тільки тому, що так хотів Алекс, — йому я цього не говорила. Нехай потішить своє самолюбство.

Я не можу надовго залишати Алекса та зграю. Особливо коли очікую якогось підступу від старійшин.

Але й зовсім полишати ідею отримати вищу освіту я не збиралася. Не планую ставати домогосподаркою, як це робили більшість тутешніх вовчиць після створення сім'ї. Шкода, звісно, двох витрачених років на юридичному. Та я вирішила розглянути як варіант факультет кібербезпеки та програмування місцевого університету.

Я задумалася над зміною освіти ще тоді, при спробі втекти звідси. Ця освіта тепер буде мені кориснішою, і є можливість працювати віддалено за спеціальністю. З точними науками я проблем не маю, то чому б не спробувати? Але не зараз. Я не можу відволікатися, доки наді мною нависла загроза старійшин.

— Тобі потрібно заспокоїтися, ти надто бурхливо реагуєш на дрібниці, — продовжив наполягати на своєму Алекс.

— Дрібниці?! Тобто важливі речі для мене — для тебе дрібниці! — він не розумів, як я почуваюся через його вчинок, і це страшенно злило. — Ти без мого відома втручаєшся в мої плани, і це ти називаєш дрібницями?! Ти скасував мої заняття з тхеквондо, бо тобі не сподобався вчитель. І через що? Знову безпідставні ревнощі чи якась інша причина, про яку неохоче мені розповіси? Але вже вибачай, тренера-жінку я не змогла тут відшукати, — я розпалювалася дедалі більше, він мене зовсім не хоче чути і знову вирішує все за мене.

А говорив, що всі рішення ми будемо приймати разом. Та це, мабуть, стосується тільки моїх рішень, щоб я їх обговорювала з ним, а власні він ухвалює без моєї участі. Альфа у всій своїй красі.

— Тобі не потрібні тренування. У разі небезпеки я тебе захищу, але якщо вже так прагнеш, я сам зможу прекрасно тебе тренувати, і з урахуванням особливостей перевертня. Тобі не потрібні ці людські вчителі.

— Ні, мені це необхідно, і саме тхеквондо найкраще для мене підходить. Я продовжу ним займатися, хочеш ти цього чи ні. Я не можу покладатися на чийсь захист, я повинна вміти постояти за себе. І тобі доведеться з цим змиритися. А з тобою я й так уже тренуюся у вовчій подобі, і мені цього достатньо від тебе.

Алекс загарчав, не в змозі стримати лють. Він не звик, щоб йому перечили. Та на мене це вже не справляло враження. Так, він Альфа і вимагає беззаперечної покори його волі. Але я теж домінантний вовк, і мені важко себе стримувати, щоб не противитися йому, коли він намагається контролювати кожен мій крок.

Я закотила очі та вийшла з кімнати. Нам обом потрібно охолонути.

Я взяла сумку зі спортивним одягом та попрямувала до тренувальної зали.

Віднедавна я вирішила, що мені варто зайнятися, скажімо так, саморозвитком. Я посилено тренувалася як у вовчій подобі, так і в людській. Я не повинна залежати від чийогось захисту чи покладатися на везіння. Маю стати сильнішою.

У людській подобі я слабка, практично беззахисна. А раптом я не матиму можливості обернутися у вовчицю, а потрібно буде захищатися? Мені важко давалося використовувати силу перевертня, не обертаючись вовчицею. Це радше виходило випадково. Я легко могла користуватися чуттями вовчиці, але збільшити власну силу, витривалість чи швидкість я не вміла.

Я пригадувала той випадок з Айзеком у лісі, коли він швидко наздогнав мене під час втечі від нього. І потім, будучи ще людиною, легко уникнув моєї та материної атаки, коли ми були вовчицями. Тоді це мене здивувало, але не було часу з'ясовувати причини такої спритності.

Як я нещодавно дізналася, це все через можливість перебирати силу перевертня на людське тіло. Та я чомусь ніяк не могла цього опанувати.

При кожній спробі в мене одразу починалася трансформація у вовчицю. Лише кілька разів мені вдалося використати її швидкість у людській подобі, і то я тоді не зовсім усвідомлювала, що роблю, через сплеск емоцій.

Простіше кажучи, у мене все добре виходить, коли я дуже розлючена, доведена практично до межі. Я засвоїла, що емоції у перевертня — це ключ до його сили.

Тож бойове мистецтво для мене — хороший вихід.

Я вагалася, яке саме мені обрати. Та я врахувала свою статуру і те, що це мені потрібно для змагань із сильними перевертнями чоловічої статі, бо жінки-перевертні зазвичай взагалі не бойові.

Я й тут стала винятком, інколи ловила на собі несхвальні погляди.