Розділ 15.2

- Судячи з усього, - почала я, коли всі зібралися на вечерю, - наш скарб захований саме в тій печері...

- Усе може бути, тим паче що інших печер чи схованок ми не знайшли. - Відповів Роман, який все поглядав і кидав підозрілий погляд на Павла. 

- Чудово, тоді пропоную визначитися, хто піде з нами туди - сказавши це, я обвела поглядом усіх присутніх. 

- Я точно йду з вами, - заявила Наталі, - і пропоную так само взяти Валеру. Зоологічні знання нам знадобляться, раптом там мешкають отруйні змії, і дізнавшись вид, я зможу швидко надати потрібну медичну допомогу.

На знак згоди, я кивнула.

- Не забудьте про Емму, - заявив Джеймс, - Можливо там будуть якісь написи, ми також не можемо виключати ймовірність того, що там можуть бути пастки. І хто, як не моя сестра зможе вам допомогти. - Усі розсіялися, а Емма, злегка штовхнула брата в плече і теж посміхнулася.

- Добре. Отже, з мого боку йдуть Емма, Наталя, Валера і Оксана, - вона здивувалася, а я продовжила, - і я. Павле, кого візьмете ви? 

- Зі мною піде брат і Том. 

- Ось і вирішили. - Я піднялася з-за столу. - Пані та панове, будьте готові до завтрашньої пригоди. Ті, хто йде з нами, перевірте обладнання і приготуйтеся. Решта залишаються на базі. 

Злегка вклонившись, я розвернулася і попрямувала до свого намету. Завтра на нас чекає важкий і насичений день, тож потрібно бути в повних силах. І навіть якщо ми нічого не знайдемо, чого не можна не враховувати, я все одно рада цій пригоді.