Розділ 11.5

Тим часом Емма ходила між вішалками з одягом і шукала свій унікальний светр, якого ще не було у неї в гардеробі. Сині, бордові, темно-зелені, гірчичні та жовті, блакитні, білі та чорні, всі вони були не тими, аж поки в дальньому кутку вона не побачила щось цікаве. На манекені, наприкінці залу, вона побачила зелений светр із принтом сніговиків. Мабуть, він їй так сподобався, що тієї ж миті вона знайшла консультанта і попросила принести такий светр. Вийшовши до нас, Емма попросила нас оцінити його.

Можу сказати тільки одне, крім того, що він їй подобався, так він ще й чудово сидів і мав гарний вигляд на ній. 

Поки Оксі приміряла сукню, що їй порадила моя сестра, та обирала чергове пальто. Щоб ви розуміли, Наташа це людина, яка любить носити пальта. У неї вони є на кожен випадок. Вона йде в магазин, одягає синє пальто, на зустріч чорне, якщо нас запросили на весілля, що відбувається восени, вона одягне біле. У наші експедиції бере сіре або бардове, але іноді може взяти коричневе. Ось і зараз, цей вічний пальтознавець стоїть і дивиться, ніяк не може вибрати між болотним і гірчичним кольором.

- А ти обидва візьми, не помилишся. - Підколола сестру, проходячи повз. 

- А ось і візьму. - Не залишилася вона в боргу. - Ти краще скажи, що ти вибрала? 

- Поки що нічого. Ще вибираю.

- Ось і йди. - Ми обмінялися багатозначними поглядами.

Ви тільки не думайте, що ми з сестрою не дуже ладнаємо. Зовсім навпаки. Ми дуже дружні, і завжди поспішаємо одне одному на допомогу. Але іноді, я люблю підколоти її. 

Єва тим часом уже обирала собі шарф, розглядаючи варіанти із серйозним виразом обличчя. 

- Цей, може ідеально пасувати до того пальта. - Впевнено сказала вона, вибравши темно-зелений шарф.

Особисто я, особливо ні до чого не придивлялася. Мені подобалося просто ходити по магазину, консультувати подруг і насолоджуватися такими моментами. 

- А що ми будемо брати Поліні? - Трохи повисівши голос, щоб усі змогли мене почути, проговорила я.

- Вона щось конкретне просила? - Уточнила Єва, піднімаючи свій погляд на мене. 

- Ні, але я думаю, що їй буде приємно. 

Після моїх слів із примірочної вийшла Оксана:

- Як вам?

- Непогано. - Оцінювально сказала Наталі. - Повернися, - та обернула кілька разів, - так, - протягнула сестра, попрямувавши до відділу головних уборів, - приміряй ще це, - Вона простягнула Сані сірий берет. - Повинен підійти. 

Тієї ж хвилини, вона поправила волосся, одягла берет. Можу сказати, Оксані дуже, навіть не погано, пасувала ця річ. Вона підійшла до дзеркала, скептично і з серйозним виразом обличчя, оглянула себе, а потім розплилася в усмішці. 

- Мені до душі цей лук. Візьму її. - І вже за хвилин, вона стояла в кабінці примірочної і переодягалася.

- Так, що ти пропонуєш? - Звернулася до мене Емма, підходячи зі своїм новим светром. 

- Давайте і Поліні що-небудь візьмемо.

- Чудова ідея! - Погодилася Емма.

Ми швидко почали оглядати полиці, прикидаючи, що підійшло б їй. Поліна завжди любила практичний, але елегантний одяг, який підкреслював її силу і впевненість. Єва запропонувала підібрати строгий, але стильний костюм, який міг би підійти як для роботи, так і для більш не формальних зустрічей.

- Ось цей буде ідеально. - Сказала сестра, показуючи темно-синій брючний костюм, який одразу викликав схвальні кивки всіх інших.

Ось тільки я, додала до комплекту шовкову сорочку ніжно кремового кольору, щоб пом'якшити образ, і ми вирушили до каси. Я уявляла, як Поліна здивується і, можливо, навіть посміхнеться. Адже після приїзду в це місто, вона стала якоюсь сумною і задумливою. Запакувавши речі, ми з веселим настроєм вирушили назад до готелю. До цього часу помітно потеплішало і на вулиці чувся спів птахів.