Глава 2.2

- І так, - проговорила я до своєї команди, - я знову рада вас усіх бачити. - Люди, що стояли навколо столу, по аплодували мені. 

Місцем зустрічі я призначила свій будинок, і вже за два дні, всі члени моєї команди зібралися в зборі.

- Ми теж раді тебе бачити, Поліно, - промовила Зої.    

- Яка пригода на нас чекає цього разу? - Поцікавився Валера.

- Нам дано завдання, відшукати втрачені скарби Ліми.

- Мені знайома ця легенда. - Захоплено, але зберігаючи спокій, промовив Рома, і за сумісництвом, моя права рука.

- Я й не сумнівалася. - Відповіла я йому, трохи гостро. - Але перед тим як приступити до справи, ознайомтеся з цим, вельми цікавим документом.

Я дістала з кишені лист, поклала на стіл і пішла заварювати чай. І поки возилася там, мої люди встигли прочитати його.

- Якщо вірити цьому дідусеві, на нас чекає дуже небезпечна пригода. - Констатував Джеймс.

- Не небезпечніша за попередні. - Нагадала Емма.

- Я повністю з вами згодна, тому, якщо хтось побоюється за своє життя, або не хоче брати участь в експедиції, що ж, я вас не змушую і розумію. 

- Ти ж знаєш, - промовив Діма, після невеличкої паузи, - ми завжди з тобою, і якою б не виявилася пригода, поганою чи доброю, небезпечною або безпечною, з результатом або без, ми завжди будемо поруч, щоб подати один одному руку допомоги. 

І начебто, на підтвердження цього, всі дружно кивнули, а на обличчі з'явилися посмішки.

Мені було приємно слухати настільки теплі, з ноткою відданості слова. Я належу до того типу людей, що люблять оточувати себе відданими друзями. Я ніколи не терпіла, не терплю, і не терпітиму зрадництва, обману, лукавства та інших, не природних якостей людини.