Глава 16

Поліна

Наш ранок почався бадьоро, ми смачно поснідали, перевірили обладнання, склали речі та вирушили на те місце.

До місця розташування, входу в печеру ми прибули ближче до одинадцятої. Сонце висіло високо, птахи співали і ніщо не натякало на поганий результат нашої історії. 

Я передала Павлу монету, він узяв, вставив її в отвір. Негайно ж пролунав низький скрегіт, немов стародавні механізми прокинулися від вікового сну. Стіни печери затремтіли і перед нами повільно почали відчинятися масивні кам'яні двері, що приховували прохід у темні глибини. 

Оксана із захопленням озирнулася.

- Неймовірно... вони справді залишили механізм у робочому стані, - прошепотіла вона.

- Так, це захоплює. Але будьмо уважнішими, - попередила я, - невідомо, що чекає на нас далі. 

Коли ворота відчинилися, перед нами постали масивні сходи, що йдуть униз у темряву. Легкий холодний вітер віяв із глибини. Павло, як завжди спокійний, увімкнув ліхтар і направив його в прохід. Ми попрямували за ним, так само вмикаючи ліхтарики, останнім наш загін замикав Нік. Через кілька хвилин спуску, ми все ще йшли.

Сходи здавалися нескінченними, кожен крок вів нас усе глибше під землю, туди, де ховалися стародавні скарби. Але незабаром, коли ми вже зневірилися спускатися, перед нами виник міст, пройшовши який, нашому погляду постали два проходи, і з двох ходів нам потрібно було вибрати один. 

Підійшовши ближче, ми змогли побачити написи, що добре збереглися: HPWUDGD і OXHUWH 

- Не знаю, якою це мовою, але мені здається, що це просто начерк букв. - Голосно сказав Нік, а ми всі повернулися в його бік і прошипіли, мовляв, будь тихіше. 

- Це, не просто літери, - тихо почала Емма, - вони з Іспанського алфавіту. 

- Тоді, що тут написано? - Запитала Оксі.

- Зашифроване слово. - Пояснив Павло, і всі задумалися. 

- У ті часи, - почав Том, після невеликої паузи, - Іспанці активно користувалися шифром Цезаря. Може наш капітан не був винятком?

- Шифр Цезаря, - почала Емма, вдивляючись у написи, - був названий на честь Римського полководця, Гая Юлія Цезаря. Він використовував його для шифрування текстів під час листування зі своїми воєначальниками. Принцип такого шифрування простий, береш слово, яке потрібно зашифрувати, і кожна буква цього слова відповідає четвертій букві вперед, від нього. 

- Розшифрувати зможеш? - Поцікавився Павло. 

- Так, - коротко відповіла Емма і взялася за роботу. 

Розшифровка зайняла не дуже багато часу і ми змогли отримати два іспанських слова, переклавши які ми отримали слова: смерть і вхід. Я думаю, ви здогадалися, куди ми пішли.