ГЛАВА ІІІ, XIV

Максим увесь на нервах вибіг із під’їзду, не знаючи, що йому робити. Години пізні, а дівчини увесь день не було дома. Це не могло не бентежити. Тим паче щиро закоханого хлопця.

— Що таке? — обізвалась літня жінка на лаві. — Когось втратив?

— А, що? — обізвався Максим, відразу не зрозумівши, що відбувається.

— Та ми тебе бачили… — заговорила друга бабця.

— Біля тієї дівчини.

Тут Максим і згадав, що вчора, коли вони повертались від друзів Аліни, ці жінки, три жінки, так же само сиділи на лаві і щось тихо говорили.

— Аліна?! Так, то я! — хлопець зірвався із місця, підходячи ближче. — А ви… ви її бачили?

— Ти подиви… — сказала сама повна, повернувшись на ліво, до подруги, — така молода, а вже два ухажори.

— Я питаю, ви її бачили? — майже криком повторив блондин, ледь стримуючи емоції.

— Ти чого оце кричиш серед ночі, а? Бачили ми її, бачили.

Настала пауза, наче спеціально дратують хлопця.

— І?! — не втримав він.

— Що «І?!», сіла в таксі і поїхала із цим… як же його…

— Та такий, як Денис, він, — підказала інша.

— Точно, Денис.

Коли Максим вже трохи відійшов від повної лави літніх жінок, одна усміхнулась і тихо запитала:

— А що, брат твій, так?

— Ні! — твердо буркнув юнак, віддалюючись ще більше.

— Та ой, все зрозуміло… — говорили ті, поки Максим віддалявся ще більше.

Він не знав, що йому робити. Піти додому спати? Ні, не міг, уже не міг. Залишилось одне єдине — шукати… шукати, хоч це і нагадує шукати голку в стозі сіна, однак другого варіанту, на жаль, просто не було.

Хлопець зупинився серед тротуару, пройшовши десь кілометр від дому Аліни. Запустивши свої руки у волосся, він майже не кричав від хвилювання. Та, приземливши свою п’яту точку на тротуар, усі його варіанти зводились лише до однієї єдиної. Самої логічної в цьому випадку.

Сльоза повільно і безшумно впала зі щоки на розблокований екран смартфону. Впала вона на кнопку виклику, як знак, що це єдиний правильний варіант. І через мить екран вже був біля вуха Максима, а із динаміків доносились лячні гудки, від яких серце ніби зупинялось.

Після гудків пролунав голос молодої жінки:

— Поліція Києва слухає вас!