IV. Сховок Гоблінів. Частина 9

Нарешті викарабкавшись по схилу, Сібо пішов на світло, й побачив, як двоє невідомих б'ються з ведмежатником. Мабуть, один із них і був містер Роксікер, тож, побачивши поранення, Босі відновив здоров'я ближньому супротивнику гобліноїда. Але він і про Бодомара на мості не забув, тож прикликав тваринок. Це були леви, й один з них з'явився поряд із колишніми полоненими, а інший - в коридорі, що виходив до мосту. Битву слід було завершувати. Ґвеннет, тим часом, намагалася добити багбіра. Їй це не вдалося, й останній удар (який одночасно був і першим вдалим ударом у цьому бою) наніс Сільдар. Майстерність не проп'єш, як би там не було.

- І будєт дарована вам дароґа в ряди маї! - все продовжував голосити голос серед мосту, та почув його лише лев, якого прикликав гномський друїд. Що означало, що там були гобліноїди, тож йому треба було найближчим часом рухатися в ту сторону. Що ж до інших авантюристів - то вони, мабуть, розслабившись через різке зменшення кількості ворогів, почали сваритись між собою, пірнаючи у внутрішні неузгодженості та непорозуміння. Валрел, наприклад, будучи артистичною бардесою, на стільки пройнялася паскудною сутністю дроу, подоби якої вона набула завдяки мейкапу від Келагара, що погасила світло, знову залишивши кепкуючого з неї Бодомара у пітьмі. Дроу вистрілив по єдиному ведмежатнику, що залишився - інші двоє були хобгоблінами - і влучив, отримавши після цього похвалу від Валрел, що мала б надихнути його на нові звершення. Що ж до Бодомара... Розлюченому паладіну не залишалось нічого, окрім як кинути сокиру на землю, дістати факел та запалити його. І це замість того, щоб кримсати ворогів! зробивши крок уперед, другою рукою він підхопив дворучний меч, який залишився після сметі капітана хобгоблінів. От тільки утримати його він міг лише лезом униз, бо дворучна зброя була занадто важка. Принаймні, для однієї руки, та, поки в іншій був запалений факел, іншого варіанту не було.

Злим був не тільки Хмурий, але й бос ведмежатників. Коли закляття спало, він усвідомив, що зарубав декількох своїх підлеглих. Та, не дивлячись на злість, він, все ж, не був тупим, особливо в тактиці. Тож він нахилився, й декілька разів ляснув по пиці найближчого хобгобліна, який спав, після чого підійшов до стрілка-арбалетчика на ймення Келагар. Коли хобгоблін прокинувся, ведмежатник наказав йому будити напарника, що й було виконано, а коли прокинувся напарник - він вже знав, що йому треба робити. Мститися за смерть свого ватажка, звичайно. Тож, вихопивши меча, та перехопивши його обіруч, він побіг теж до темного ельфа. Оточння зіграло на руку гобліноїдам, і моцний удар прийшовся по дроу, мало не збивши його з ніг. Але світловолосий житель Андердарку встояв.

Лев розчаровано опустив голову, коли саме перед ним якийсь чоловік убив здорового гобліна, не давши звірові відкусити тому голову. Яке неподобство! Та й ці дві живі істоти зовсім не пахнуть гоблінами, хіба що кров, яка на них, несе гоблінським смородом. Він облизнув з плеча чоловіка краплі крові, змусивши того здивовано озирнутись на короля. Смачна кров! Але тут тільки двоє людей. Гм, ще й наче ельф десь зачаївся. Годі з тим! Той другий вже чкурнув вбивати болотняну заразу! Арргх!

І лев пробіг повз малого гнома, що слугував йому за хазяїна. Інший же лев вже зник за поворотом та пробіг по мосту, усіяному гоблінськими трупами. Смертью та гоблінами був запашний його шлях, який вів прямо. Він пробіг дерев'яний міст та опинився по ту сторону печерного струмка, де вже чулися звуки бою.

Лев, що друїд викликав на поміч в битві в цій кімнатці, вже пробіг повз нього, весело махаючи своїм хвостом. А це значило, що загроза тут минула.

— Ви цілі? — гукнув гном до пари, що стояла за сходами і намагалась прийти до тями від важкої битви та раптової появи звіра, — ми прийшли рятувати вас, але битва ще йде! — насправді Сібо не знав, що відбувається зараз, бо після того потоку, що ледь не змив малого Босі, він ще нікого із своїх товаришів не бачив. Але сподівався, що ті дали собі раду в цю його коротку відсутність.

— Покваптеся, тримайтесь позаду мене! — від поспіху друїд навіть забув злякатись за своє нахабство звертатись до людей та двергів прямо. Наразі ті двоє були для нього звірята, яких він рятує від сволоти. І діяв він відповідно.

Він махнув людям бігти за ним, а сам побіг за левом. Друїд так чкурнув, що встиг наздогнати лева, що щойно його оминув. Вже за рогом буде той самий міст, де розпочався, і на думку гнома, ще досі триває бій.

– Olot dos! – прошипів дроу, коли ухилитися не встиг, і довелося блокувати дворучну зброю ятаганом, який він ледь встиг вихопити.

Сили удара виявилось достатньнно аби дроу не втримав зброю і вона хоч ї х меншою силою, але все ж досягла цілі. Ледь не втративши свідомість, Келагар і не думав сдаватися. Не гоблінам. Не перед цими... Всіма.

– Ну... для цього тобі треба ще груди показати, – відповів він на дивне прохання Валрел, в екстремальній ситуації не придумавщи іншої, більш кислотної відповіді.

Тряхнувши головою, прибиравши тим самим волосся з очей, дроу піднирнув під руку супротивника, одночасно розриваючи дистанцію з іншим, і намагаючись всадити йому в бік кілька десятків сантиметрів магічно укріпленої сталюки. Не такої доброї і смертоносної як зброя дроу, але навіть така здатна викликати алергічну реакцію зі смертельним фіналом.

Навіть не намагаючись подивитись наскільки ефективним вийшов удар, Келагар потягнув зброю на себе і побіг на третього, ніби намагаючись вдарити його, але замість того щоб настрибнути на виставлену назустріч зброю, спритник увійшов в підкат, і не пробіг, а проїхався занадто низько і швидко для того щоб опонент зміг зреагувати на нього.