ІІІ. Нові Знайомства. Частина 13

В лівому тунелі вже вбачались гобліноїди, які вже були проінформовані щодо вторгнення й спішили на допомогу своїм партнерам по розбійному ремеслу, тобто - іншим гобліноїдам. І, поки Келагар пересувався вперед і нещадно мазав по ворогам, Сібо Босі вирішив продовжити свій обман. Йому, мабуть, на стільки сподобалось дурити воргів, що й зараз він, підійшовши трохи ближче, відтворив іще одне закляття.

- Да как ви смєєтє, нічтожниє, встрєчать пасланніка маєво?!! - раптово громоподібно пролунав голос посеред мосту, говорячи на гоблінському діалекто-суржику, щоб ті, хто мали гобліноїдного язика в роті, могли його зрозуміти. Гобліни не дуже зрозуміли, що малось на увазі: чи треба було когось зустрічати, чи, може, когось треба було зустрічати по-іншому? Але, так чи інакше, деякі з них налякались. Дехто залишився стояти, як вкопаний, на місці, як, наприклад, нападник Валрел, якого дівчина, зрозумівши, що слід скористатися ситуацією, миттєво схопила та зіштовхнула з мосту.

Політ був захоплюючим, адже сум'яття гобліноїда не дозволило йому згрупуватися під час падіння, і приземлився він безпосередньо на свою довбешку, чим досить сильно підірвав своє здоров'я. Що ж до Бодомара, то він, як і минулого разу, хорошенько лупонув вовчиська зброєю, що була в руках. І що ви думаєте? Ані подряпинки на сіромасі не з'явилось, що дозволило думати, що з цим звіром-недоворгом не все так просто. Звісно: адже він був перевертнем! Про це, правда, міг здогадатись лише Сібо. А, може, й не лише він? Так, чи інакше, досвіду з такими створіннями було найбільше саме в гнома, але і Хмурий не був тупим. Якщо когось не беруть атаки - треба за Божественною Силою звертатись, чи не так? Власне, тому другий удар вже був підсилений Божою Благодаттю, й мав деякий ефект, а укус у відповідь не наніс паладину ніякої шкоди.

Що ж до ворогів, то вони почали оточувати авантюристів. З західного боку ще четверо крупних гобліноїдів ішли на бій, от тільки двоє з них знітились погрозливого голосу, мало не наклавши в штані, й тому залишились на місцях. Інший встиг підбігти до мосту, а останній - той, що, на відміну від інших, був не в шкурному обладунку, а в кольчузі - навіть списа метнув по Валрел. От тільки не попав, бо відстань була немалою. Зі східного ж боку гобліноїди теж почули завдяки замовлянню Сібо, що на мості щось коїться. Один з них - в кольчузі, із мечем та щитом - виглянув з-за рогу тунелю і, побачивши, що коїться, повернувся до тих, кого видно з мосту не було, і щось почав їм доповідати...

Підкравшись ще ближче до мосту, гном Босі побачив списа, що вилетів з-за рогу, а за ним саме вибіг гобліноїд, що явно не злякався ілюзії друїда. Щось шепнувши в списа, що слугував безбородому коротишу ще й за посоха, та коротким порухом вказав на зеленого вояку. Враз на того повіяв холодний вітер, що якраз вторило звуковій ілюзії.

Зарано радувалась дівчина, після того, як скинула гобліна. Не вона одна виявилась така розумна, щоб зайняти позицію повище. Їй навіть зброї не дають дістати, вже кидаючи списи. Від якого вона загалом вклонилася просто відвернувши голову. Та це, було досить близько.

— Та як ви смієте так вести себе у моїй присутності, тварюки. - Дехто своїми трюками все ще намагався підтримувати ілюзію появи повелительки дроу. Тому Валрел вирішала, якщо грати, то відігравати до кінця. - Ти! - Вона надмінно вскинула руку і вказівним пальцем показала у напрямку того списокидця. - Твоя неймовірна повелителька в небезпеці, бо навколо тебе всі її вороги! - Насправді в її словах була магічна сила, змушуючи дійсно бачити повсюди одних ворогів. Та окрім нього, був ще один слуга, якого треба було пнути для дії.

Дівчина зістрибнула з мосту, в останній момент схопившись за його край та повиснув з нього. Так, вона змогла безпечно потім відпустити й безпечно спуститися донизу, прямо на носочки чобітків та виконавши на послідок реверанс, доповнивши його ще волоссям викинутим рукою. А після, повернулася до дроу та попросила, досі не виходячи з ролі.

— Жалюгідний приспішник. Доки ти тут возишся, твоїй володарці потрібне прикриття. Закінчуй вже швиденько.

Спершу з моста впало тіло гобліна, а слідом зіскочила й винуватиця цієї приємної несподіванки. Про себе Бодомар відмітив що дівка то бойова, най розмальована та продовжує грати свою виставу. Однак результат її маленької помсти валяється зараз під ногами без сил піднятися. А то діло богоугодне.

Сам же паладин широким рухом прибрав меча, бо зараз ця залізна бандура йому буде тільки заважати. Після цього він встав у стійку, трохи підігнувши коліна та виставивши долоні вперед, так, ніби збирається кинутись на монстра з голими руками... й кинувся на монстра з голими руками. Спершу схопив звірюку за горлянку, а потім смикнув перевертаючи на бока, так, що той лапами перебирав лише повітря. І тепер Бодомар волочив лікантропа ніби фермер вівцю. Хоч по виду й не скажеш, але зараз йому потрібна була допомога, тож він прокричав офіцерським тоном:

— Кишеня, де тебе чорти носять?! Бери смолоскипа, цю скотиняку залізо не бере.

– Ну то покажи як треба. Бо знизу нагору не дуже видно було, – відповів дроу, втримуючись від того, що можливо їй варто ще раз полізти нагору, для більшого надихання і дістав гоблінський ятаган.

Якщо не бере тварюку звичайне залізо, то може візьме це? Келагар досі не був впевнений в тому що це предмет має якусь магію, але виходячи з досвіду користування чимось подібним - це було дуже схоже, тож коли Бодомар притяг кудлату потвору, Дроу зайнявся тим, що почав випробовувати нову зброю на більш небезпечній цілі, аніж гоблін.